СУМНА ЗВІСТКА
Днями Кириківська громада провела в останню путь свого земляка, мужнього захисника України – військовослужбовця Збройних Сил України Галася Дмитра Володимировича.
Дмитро народився 12 лютого 2002 року в Чернігівській області, в м. Ічня. У малому віці разом із батьками хлопчик переїхав до сел. Кириківка. Спочатку відвідував дитячий садок, потім навчався в школі. Після закінчення дев’ятирічки у Сумському професійному ліцеї здобув професію автослюсаря, працював на СТО.
У 2021 році Дмитро Галась проходив строкову військову службу, а в 2023-у підписав контракт на проходження служби у ЗСУ.
Із початку повномасштабного вторгнення ворога, незважаючи на свій молодий вік, Дмитро став на захист Батьківщини.
Гірка звістка про те, що Дмитро Галась, після виконання бойового завдання 13 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області зник безвісти, змінилася на довгі місяці сподівань і очікування для рідних і близьких.
Мама Дмитра Наталія Миколаївна Шило весь цей час молилася за нього і сподівалася, що він ось-ось зателефонує і повідомить, що з ним усе гаразд. Думки були різні: поранений, втратив пам’ять, у полоні… Але тільки не смерть…
На жаль, страшна звістка розбила останню надію: серед загиблих є і Дмитро.
Колектив працівників Заводського ЗДО «Барвінок», у якому працює мама загиблого Наталія Миколаївна, щиро співчуває і разом із нею сумує: «Пам’ятаємо Діму маленьким, коли він відвідував наш садочок, а потім навчався у школі, що розташована на одному подвір’ї з дошкільним закладом, – згадує вихователька Зінаїда Жукова. – Все дитинство і юність Діми проходили на наших очах. Він був дуже скромним і сором’язливим хлопчиком, мав друзів як серед дівчат, так і хлопців».
НАЙКРАЩИЙ ДРУГ
Щемливу історію про справжню дружбу розповіла однокласниця Оксана Лебець.
«Я Діму вважаю не лише своїм однокласником, він мій найкращий друг. У школі він був тихим, стриманим. На образи реагував спокійно, стосунки ніколи не з’ясовував. Це найдобріший у світі хлопець, якого я знала, мабуть, ніколи такого більше не зустріну на цьому світі. Я ніколи не могла б подумати, що з наших однокласників саме він перший стане на захист України. Він був дуже людяним і найщирішим хлопцем, своїх якостей до останнього не втрачав, з часом лише змужнів, став справжнім чоловіком.
Під час спілкування він постійно говорив: «Доки я тут, ви живіть своїм життям, я вас прошу».
Ми з ним знаходили спільну мову, він цікавився, як у мене справи, а я розповідала йому про своє подружнє життя, що складалося, на жаль, не дуже щасливо. Діма мене морально весь час підтримував і тоді, коли я була вагітною, й коли народилася моя маленька донечка.
Останнім часом він, мабуть, відчував щось недобре. Напередодні того страшного дня Діма телефонував і просив у всіх вибачення, а я йому говорила, що немає за що. Він відповів: «Хочу, щоб ви всі запам’ятали мене хорошим. Я знаю, що це мої останні дні, я це відчуваю».
У нас була ще надія, що він потрапив у полон. Розуміли, що там жах, але ж сподівалися, що його серце ще б’ється в грудях і Діму колись повернуть. Пізніше його побратими розповідали мені, як саме він загинув, бо бачили тіло на власні очі, тільки відразу не було змоги його забрати. На жаль, його бойові друзі не приїхали провести Діму в останню путь, бо їх уже також немає в живих…
Одного разу Діма мені сказав: «А пам’ятаєш, як ти мене захищала «на гудку» біля залізниці від кривдників, а тепер я всіх вас захищаю». Ми посміялися, згадуючи дитинство і юність. Євген Баличев, Антон Романенко, Дмитро Галась і я – це наша класна компанія. Пам’ятаю, як учителі запитували моїх батьків, чому я товаришую не з дівчатами, а з хлопцями. А нам разом цікаво було завжди».
ДМИТРО У ГОСТЯХ
Оксана Лебець розповіла, що з нею стався який дивний випадок, який досі не може зрозуміти. Коли з Дімою не було ніякого зв’язку, вдома в її кімнаті десь узявся метелик. Він жив у неї більше місяця. Дівчина годувала його, він підлітав до її новонародженої донечки Єви, ніби роздивлявся. Звідки метелик з’явився, Оксана не знає. Чомусь схиляється до думки, що то була Дімина душа, яка захотіла побачитися з нею, відчути їхній дружній зв’язок, бо він говорив, що хоче побачити її маленьку дівчинку. Метелик супроводжував Оксану, сідав на голову, і вона ходила з ним по кімнаті. Навіть кіт його не чіпав, хіба що раз понюхав і постійно за ним спостерігав. Коли дівчина дізналася про смерть друга, відчула, що то дійсно приходив до неї Діма. Весь цей час, коли від нього не було ніякої звістки, Оксана продовжувала надсилати йому повідомлення, розмовляти, як із живим. Та й наразі вона розповідає йому всі свої секрети… «Він мій найкращий друг, він мене чує і захищає нас звідти. Жаль, що не було можливості обійняти чи хоча б побачити його на прощання. Я рада, що Діма пізнав у своєму житті кохання, мав дівчину, з якою планували подальше щасливе майбутнє, яке, на жаль, обірвала війна».
НАЗАВЖДИ ВДОМА
Чин відспівування Героя відбувся у Архангело-Михайлівській церкві сел. Кириківка. Під звуки військового духового оркестру Національної Гвардії України живим коридором, схиливши голови, проводжали в останню путь загиблого земляки, друзі, односельці, військовослужбовці, представники селищної ради. Всі вони прийшли, щоб віддати останню шану Дмитру, розділити біль непоправної втрати з його родиною та подякувати за захист Батьківщини…
Поховали Дмитра Галася на місцевому кладовищі сел. Кириківка. Недалеко від нього спочивають вічним сном такі ж загиблі на війні побратими-односельці. Гучний салют на честь загиблого Героя став останнім нагадування, що військовослужбовець, розвідник Дмитро Галась назавжди пішов у світ інший, віддавши своє життя заради всіх нас.
Кириківська громада, земляки і вся Україна щиро сумують разом із рідними Дмитра. Вічна пам’ять та слава Герою, який віддав молоде життя за краще майбутнє. Йому назавжди буде 21 рік.
Олена ТЯГЛЕНКО
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь