Героїня нашої публікації – учасниця вокального гурту «Неспокійні серця». Сьогоднішня публікація зіткана з фрагментів нашої відвертої розмови з цією енергійною жінкою, яка попри свій поважний вік і життєві обставини випромінює позитив і дарує його світу.
Найменша дитина в багатодітній родині
Катерина народилася в 1947 році в с. Чернеччина в родині, де, окрім неї, вже зростало четверо діточок. Тож вона виявилася найменшою дитиною, і з найстаршою сестрою в неї була різниця 16 років. Батьки працювали в колгоспі: мама – простою колгоспницею, а тато – завідувачем пасікою.
У якому віці мама народила останню дитину, тобто нашу героїню, доньку Катю, співрозмовниця не каже.
— Я ніколи не цікавилася цим та й не питала, скільки їй було років на момент мого народження, — каже жінка. — Але точно не більше ніж 50. Знаю лише те, що мама завжди була старенькою, бо це було видно. Але вона в нас була така активна та енергійна! Завжди співала й танцювала, ще й любила гармошку, тому мріяла, щоб хтось із дітей на ній грав.
Співуча родина
Зі слів Катерини Григорівни, в їхній сім’ї всі дуже добре співали. Збиралися разом і влаштовували родинні співочі посиденьки.
— Мама так хотіла, щоб брат грав на гармошці, що продавала цурок і на виручені кошти нарешті купила йому її, — згадує моменти щасливого дитинства жінка. — А коли вже гармошка з’явилася в нашій хаті, то стало взагалі весело: як ми тільки співали, танцювали під неї! А матуся як витанцьовувала! У нашій сім’ї всі були співаки і танцюристи!
Акробатка
Коли Катерина навчалася в 5-му класі, відчула потяг до акробатики. Займатися нею їздила велосипедом в Охтирку – це приблизно 6 кілометрів. Заняття в спортивній залі дуже подобалися школярці, тому вона навіть не помічала цієї відстані від села до міста. Говорить, це була, як розминка перед заняттями.
А потім Катя знайшла якусь книжку про лижний спорт, сподобалося і вирішила займатися ще й ним.
Коли закінчила 8 класів, потрібно було продовжувати навчання в 9–10 класах у вечірній школі. Та замість цього дівчина вдосконалювалася в спорті.
Та й не до освіти було дівчині: вийшла заміж у 17 років.
— Свого майбутнього чоловіка зустріла в Охтирці, коли приїздила на заняття з лижного спорту, — ділиться моментами створення родини героїня статті. — А він працював ливарником на заводі й просто всадовив мене на мотоцикл і повіз до Хухри. Я навіть і не знала про таке село!
Далі в житті співрозмовниці події розвивалися стрімко: у 18 років вона стала мамою, народивши синочка.
Попри настанови батьків, мовляв, потрібно обов’язково здобувати освіту, адже від цього залежить усе подальше життя, Катерина так нікуди й не пішла навчатися. Але й у декреті вона не сиділа в буквальному сенсі слова: замість того, аби катати візочок із немовлям, насолоджуючись материнством, молода матуся ставала на лижі й перетинала снігові поля.
— Людям цього було не зрозуміти, — згадує моменти своєї нетипової поведінки жінка. — Кричали мені: «Катя, які можуть бути лижі – ти ж уже заміжня, в тебе мале дитя вдома?!», та я нікого не слухала: дременула собі в снігові пустелі, тільки й слід від лиж залишила по собі!
Все правильно робила!
Зараз, коли Катерина Григорівна вже пенсіонерка, вона зазначає, що дуже задоволена своїми заняттями спортом попри всі життєві обставини і нерозуміння оточуючих.
— Мені в червні виповниться вже 78 років, а я «тримаю хвіст трубою!» — жартує співрозмовниця. — І це все завдяки акробатиці та лижам!
Зараз – тільки співи!
— Я співала все життя, тож і тепер залюбки їжджу на репетиції та беру участь у концертах, — каже Катерина Лазаренко. — Тим більше, що наша керівничка Людмила Горностай організовує ще й підвіз: нас возять до клубу на автобусі. І коли б ми не приїхали, на нас уже чекає чай зі смаколиками. Знову ж таки, за це ми дуже вдячні Людмилі Миколаївні! Адже для нас важливі не той чай і не та печенька, а живе спілкування. Мого чоловіка немає вже 18 років, я живу з 59-річним сином, який після аварії втратив здоров’я.
Отже, співи для мене і для інших учасниць колективу – дуже важливі. Що потрібно немолодій людині, окрім спілкування? Можливо, вже й голоси наші не такі, як раніше, але ж є мета в житті. Я ходила на репетиції й ходитиму далі!
Ну а між зустрічами у вокальному ансамблі пані Катерина черпає натхнення зі спілкування з рідними: у неї дві онучки від сина й доньки, а також чотири правнучки (три синові і одна доньчина).
Найстаршій правнучці – 10 років, найменшій – 2. Донечці – вже 58, вона давно живе в Геленджику. А синові за рік виповниться 60.
Героїня публікації – неймовірно позитивна та мужня жінка, на долю якої випало чимало випробувань. Але вони не зламали її, і вона не зачерствіла душею, а зуміла зберегти чистоту серця, щоб дарувати світло, тепло й добро усьому світу.
Нашу розмову з Катериною Григорівною перервали гості, які завітали до неї. Пані Катерина з гордістю пояснила, що дає інтерв’ю кореспондентам «Ворскли».
Ну а ми пишаємося тим, що маємо можливість розповідати своїм читачам саме про таких героїнь!
Оксана КОВАЛЬОВА
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь