Курська операція: чому не варто голосити про поразку?

Після нещодавніх подій на Курщині декотрі українці почали розганяти зраду та всепропальські настрої, що нібито захід ЗСУ в Курську область був помилкою, перетворився на «розгром» і України програє війну. Але тверезий розрахунок засвідчує, що Курська операція є однією з наших перемог і навіть відступ з Курщини не є поразкою.

Безумовно, для багатьох українців було прикро бачити кадри українських військовополонених на Курському напрямку чи фото спаленої української техніки, а тим більше чути від когось розповіді про «розгром і втечу». Але не варто впадати у відчай та апатію, а розглядати ситуацію на Курщині в ширшому контексті усієї російсько-української війни.

Так, ми відступили, але півроку тому там відступали росіяни. Півроку тому весь світ бачив кадри десятків російських окупантів на Курщині на колінах, взятих в полон ЗСУ. Вчора там наступали ми, сьогодні вони – на жаль, війна зумовлює різні ситуації, але це не означає, що сталася якась небачена катастрофа.

Навпаки, Курська операція ЗСУ дала Україні і світу, а особливо завтрашнім воєнним суперникам Ерефії, декілька безцінних висновків, котрі для багатьох стали нечуваним відкриттям.

1. Україна здатна наступати в глиб РФ й окуповувати російські території. Пори історії про проблеми українського війська, про труднощі з мобілізацією, про «корумпованість влади та військової верхівки» чомусь виявилося, що навіть західні партнери не знали про несподіваний та стрімкий ривок ЗСУ.
2. Російська влада може безпорадно спостерігати, як її території окуповує інша країна. І Росія не наважилася застосувати ядерної зброї. Через брак власних надійних ресурсів Москва змушена звертатися до північнокорейських найманців, щоб звільнити територію своєї країни (!).  А що буде, якщо під час потенційного конфлікту Ерефії з НАТО, країнами ЄС чи іншою державою, вторгнення в Росію відбудеться у більш повномасштабному форматі? Де Кремль знайде стільки північних корейців, яких у першому раунді ЗСУ розгромили й відправили на переоснащення та перепідготовку?
3. Російські цивільні громадяни байдуже поставляться до окупації їхньої області іноземною армією і не підніматимуть боротьби проти окупантів. Жодних мітингів цивільних, жодних майданів, які весь світ бачив на прикладі свідомих українців, котрі вийшли зупиняти колони російських окупантів у їхніх містах, в Росії не буде. Ніхто не побіжить в партизани, хоча лісів на Курщині вистачає. Путінська диктатура за чверть століття довела народ до байдужості, і зміна влади населення мало хвилює. Ще трішки давніше цей факт був констатований прикладом бунту «вагнерівців» Пригожина, на який цивільні також реагували байдуже. Пересічні росіяни знають, що вони в країні – ніхто, тож їм не важливо, хто буде владою, яка й без того відірвана від народу. Українці показали гарний приклад майбутнім воєнним противникам РФ, котрі досі вірили в кремлівські казки про партизанів часів Другої світової. Виявляється, Росію можна окуповувати.

Українці відійшли з Суджі, коли там посилився тиск окупантів, а наші ресурси, в силу різних зовнішніх обставин, були слабшими. Але ЗСУ не бачили нагальної потреби воювати за кожен метр курської землі та ризикувати життям наших воїнів – це неспівмірно з обороною українських територій. Наразі Курська область зазнала збитків на 7 млрд. доларів – переважно внаслідок російських бомбардувань своєї землі. Це справедливий результат для Росії, котра вважала, що може нищити тільки українські міста і села, і лише Україна має потім піклуватися відбудовою та розмінуванням. Росіяни також повинні відчути ціну війни, щоб їхнім нащадкам ця ціна була болючим та наочним прикладом, чому не варто розпочинати війни.

Натомість вже через кілька днів з’явилися новини по активізацію ЗСУ на інших напрямках, зокрема – Бєлгородському. Україна може в майбутньому наступати на різні російські області, і не триматися лише за Курщину. Головне, щоб на російському кордоні Україна мала пояс безпеки. І поки росіяни зайняті обороною свої областей – вони менше забруднюють боєприпасами, мінами та руйнуваннями українські міста і села. Це справедливо щодо окупантів.

Українські маневри на тимчасово окупованих Ерефією територіях Курщини, Бєлгородщини і можливо ще якихось областей,  абсолютно не повинні створювати підстав для зради та всепропальських настроїв в Україні. Війна триває з перемінним успіхом, але той факт, що ми завдаємо дошкульних ударів ворогу має бути підставою, щоб поважати і шанувати свою армію, державу і націю.

Автор: Майданюк Валерій