МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЄКТ У СЕЛІ КУЗЕМИН
Ми вже знайомили читачів газети із діяльністю мистецької резиденції в селі Куземин. Те, що мало статися – відбулося і продовжується дотепер, набуваючи нових форматів для творчості та єднання митців та місцевих мешканців завдяки культурі. Мистецький проєкт стартував у липні 2021року. Його реалізація відбулася завдяки Українському культурному фонду. Хто б міг подумати, що проста сільська драбина стане витвором мистецтва? А відро з яблуками – вуличною скульптурою. Яким було дитинство Ікара? Це все можна побачити в селі Куземин. Восени 2021 року драбина із Куземина висіла у харківській художній галереї. І не тільки драбина, а вся виставка була присвячена Куземину. Уявляєте? Виставку «ARTKUZEMYN» відвідали посли, США, Словенії, Директор Британської ради … Ну і, звичайно, харків’яни та гості міста.
Учасниками проєкту стали відомі харківські художники: Анна Іванова, Артем Волокитін, Богдан Локатир, Віталій Кохан, Костянтин Зоркін, Тетяна Зоркіна, Маргарита Журунова, Олег Калашник, Сергій Якименко, Тетяна Малиновська, Оксана Солоп. Впродовж трьох тижнів митці знайомилися та надихалися куземинським простором, відпочивали, творили, втілювали свої ідеї в творчі об’єкти, проводили майстер-класи для дітей. Фіналом була презентація робіт художників на території мистецької резиденції. Це було справжнє свято, на яке запросили мешканців села. Так відбувся діалог художників із Куземином. Діти визначили подію: «Це краще ніж День села». У Куземині з’явилися нові туристичні локації, у куземинських юних художників власні – картинні галереї. А для села – це нові події, підвищення привабливості села, взагалі, і туристичної привабливості, зокрема, можливості для заробітку селян і додатковий бюджет для громади. Таким був результат роботи культурних амбасадорів Харкова у Куземині у 2021 році.
Кураторка мистецького проєкту «АртКуземин» Наталка Іванова, говорить, що коли твоє село стає унікальним і в ньому можна працювати – молодь залишиться. Діти пізнають світ. Вони бачать коли село занепадає або розвивається і від цього їхня особистість формується в певному напрямку…
Все дитинство пані Наталки, шкільні канікули й студентські вакації пройшли в Куземині. Після школи вона навчалася в Харківському університеті імені Каразіна, на економічному факультеті. Говорить, що не художниця, та мистецтво завжди її цікавило. Було вже багато напрацювань у сучасному українському мистецтві, проводилося безліч зустрічей, дискусій, лекцій.
— З часом ти розумієш, що світ змінюється й сучасне мистецтво також. Хочеться вийти за межі, в інший простір: в інші виставки, в інші країни, в інші місця… — говорить Наталка Іванова. — Тоді у мене з’явилася ідея заснувати мистецьку резиденцію в Куземині, бо це така багата земля, це ж просто рай для художників! Побувала в сільському клубі, музеї. Я надихнулася величчю Куземина і зрозуміла, що треба везти сюди художників. З приїздом художників відбувається щось нове, незвичайне, вони змінюють місце, де вони з’являються. Митці ж бачать світ по особливому. І до мене в гості почали приїжджати мої друзі художники.
ТЕАТР ПІД ЧАС ВІЙНИ
Тепер ми знаємо, як це жити під час війни. Війна змінила нас, та попри все деякі речі залишаються незмінними. Наприклад, мистецтво, воно вічне. А театр, взагалі, весь світ. Театр зберігає нашу культуру, надає їй нових сенсів і слугує об’єднанню громади. Так було і влітку 2023 року в Куземині. Того року в мистецькій резиденції «АртКуземин» співпрацювали художники, актори, режисери. Здавалося, що того літа Куземин став харковоцентричним. В результаті, 14 серпня відбувся перший показ вистави-перформенсу «Правила гри».
Режисерка Харківського театру ляльок Оксана Дмитрієва згадує:
— Увесь 2022 рік театр працював як волонтерський штаб і був зачинений для відвідувачів. Ми грали постановки у метро, ми розраджували людей під час повітряних тривог і обстрілів Харкова. Зі своїми виставами об’їхали всі станції метро. Незважаючи на війну, театр продовжував працювати, репетиції проводилися в укриттях, артисти виїжджали на гастролі. Нас чекали у Києві і Львові, у Польщі й Німеччині. А влітку 2023 року ми грали у селі Куземин для місцевих жителів та гостей звідусіль, які приїхали у це село і стали єдиним колективом глядачів.
Харківський художник Костянтин Зоркін, який теж був учасником події говорить:
— Це не просто вистава, це про те, що ми всі переживаємо в ці часи, це такий собі театрально-художній перформанс, що можна назвати «Тривання», робоча назва «Дія». Ви все зрозумієте, бо все відбувається в наш час, в Україні, з людьми, яких ми знаємо і не знаємо. Ми всі відчуваємо цей біль., цю згуртованість.
Вистава відбувалася на відкритому просторі сільської садиби. Вечір. Залишки господарчої споруди, куток цегляної стіни служать декораціями, тут і відбувається дія. Біля стін – дерева, на вікні – червонобокі яблука. Все затихло. Глядачі затамували подих. Із-за стіни виходить дівчина, вся запорошена, наче з-під завалів, за нею друга, за нею чоловік … Вони перелякано роздивляються залишки зруйнованого будинку. Двері лежать на землі, вони їх піднімають, розгортають землю, шукають останки рідних… Хрести, хрести, хрести… Напруга наростає, і біль теж зростає, і тривога, і ненависть. І невідомість… Що далі, яке майбутнє там, за вікнами?.. А крізь стіни знову скрегоче залізна зброя. Звуки туги, яка несеться Україною… Плач, зойк, канонада, скрегіт металу, пожежа, дим… Дівчата точать мечі. Поміж них мотається хижий птах… Та все ж усі війни колись закінчуються. І проростають дерева. Прилітають птахи. Починається нове життя…
Учасники гри – всі присутні: харківські актори, художники, глядачі – мешканці Куземина, гості із Груні, Охтирки, Харкова і експедиція із «Ukraїner» теж була на місці, журналісти «знімали» наш фантастичний Куземин. Тож, про Куземин і театр під час війни дізнаються у всьому світі.
Правила гри уже не просто сюжет вистави, це реальність. Зло хоче знищити добро. Люди втрачають свої доми, земля засіяна металом війни. Майбутнє будується з того, що вдалося зберегти. Усіх українців поєднує одна тема – боротьба зі злом, мрія про перемогу та думки про майбутнє. Ми зможемо досягти цього, об’єднавши свої зусилля. «Гра у майбутнє» – назва фільму, створеного по виставі у мистецькій резиденції. Творчий проєкт відбувся завдяки об’єднанню багатьох талановитих людей, українських митців та менеджерів. Впродовж створення вистави відбувалося єднання митців та місцевих мешканців, які допомагали одне одному в повсякденні. Митці працювали з місцевими дітлахами, вчили бачити прекрасне довкола. А куземинці допомагали із харчуванням і в побутових проблемах. Відбувався дружній обмін можливостями і надбаннями.
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь