У окупаційного ватажка окупованої частини Херсонщини Володимира Сальдо — новий «радник». Ним став колись відомий як «завгосп» Леоніда Кучми втікач до Росії, якого навіть там судили за шахрайство, Ігор Бакай. Кавун.City розповідає більше.
В одному з патріотичних телеграм-каналів з’явилась інформація про те, що у державного зрадника Володимира Сальдо, який нині є окупаційним ватажком частини Херсонщини, з’явився новий «радник». Ним став колишній радник Президента України часів Леоніда Кучми, Народний депутат України одного зі скликань, втікач до Росії Ігор Бакай.
Бакай був головою правління НАК «Нафтогаз України» (04.1998 — 04.2000), головою Держкомітету України з водного господарства (21 липня — 2 жовтня 2003), керівником Державного управління справами (2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004), так званий «завгосп Кучми». Після Помаранчевої революції подав у відставку та виїхав до Росії, де у березні 2005 року отримав громадянство. Втім, і це не допомогло. Розповідаємо, як судили Бакая в Росії і як він взагалі там опинився.
Отже, у 1982 році Ігор Бакай отримав освіту у Березнівському лісовому технікумі на рідній Рівненщині (технік лісового господарства). У 1997 році закінчив Академію праці і соціальних відносин — юрист за фахом.
Біографія Бакая в подальшому:
1982 — 1984 — служба в армії СРСР.
1984 — 1989 — начальник бази підготовки футбольної команди СКА «Карпати» Прикарпатського військового округу, Львів.
1989 — 1991 — бригадир, майстер дільниці лісорозробки Якутії.
1991 — 1992 — голова кооперативу «Козацькі страви», Львів.
1992 — 1994 — президент компанії «Велес», Київ.
1994 — 1995 — президент корпорації «Республіка», Київ.
1995 — 1996 — голова координаційної ради АТЗТ «Інтергаз».
З 1996 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання, виборчий округ № 208 (замість вибулого Михайла Заборного).
Квітень 1997 — січень 2000 — позаштатний радник Президента України.
Вересень 1997 — квітень 1998 — 1-й заступник Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України.
Квітень 1998 — квітень 2000 — голова правління НАК «Нафтогаз України».
У 1998 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 97, а також був № 5 у списку Партії національно-економічного розвитку України.
З 2000 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, виборчий округ № 64 (замість вибулого Юрія Єханурова). Висунутий партією «Демократичний союз».
У 2002 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 153 (м. Рівне). Висунутий Виборчим блоком політичних партій «Демократична партія України — партія «Демократичний союз».
21 липня — 2 жовтня 2003 — Голова Державного комітету України з водного господарства.
2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004 — Керівник Державного управління справами.
З 22 березня 2005 — громадянин Росії. Як писали в Укрінформі, у 2012 році придбав великі земельні угіддя сільськогосподарського призначення в Ярославській області.
10 березня 2015 року, за повідомленнями місцевих ЗМІ, у селі Трахтемирів згорів маєток Ігоря Бакая.
2017 — Таганський суд Москви заарештував Бакая у справі щодо шахрайства.
26 листопада 2020 московський суд (РФ) виніс Бакаю вирок: його засудили до чотирьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном на 4 роки
Кримінальні справи проти Бакая в Україні
Після Помаранчевої революції проти Бакая порушили 7 кримінальних справ за масштабні відчуження держвласності. У кримінальних справах йшлося про продаж майнових комплексів готелів «Дніпро» та «Україна», нерухомого майна комплексу «Експоцентр України». Також було відчужено деякі відомі кримські оздоровниці, серед яких санаторії «Гурзуфський», «Дніпро», «Зірки України». Бакая також звинувачували у тому, що в 2003—2004 роках він видав розпорядження про виділення квартир своїм заступникам з перевищенням житлових норм.
З травня 2005 року Бакай перебував в міжнародному розшуку за підозрою у здійсненні злочинів, зловживання владою і службовим становищем.
Доволі розлого діяльність Бакая проаналізували у матеріалі Укрінформу 2017 року.
Журналісти розповіли, що на початку 1995 року після призначення віце-прем’єром України Павла Лазаренка газовий ринок України було поділено між трьома компаніями: ЄЕСУ, «Інтергаз» (нова компанія Бакая) та українським представництвом «Ітери».
Саме вага у певних колах еліти і чималі гроші дозволили Бакаю у 1996 році легко вибороти депутатський мандат. Але він за нього не чеплявся – вже в квітні 1998 року пішов на вигіднішу пропозицію – став головою НАК «Нафтогаз». Писали тоді, що ідея створення енергетичного монополіста належала саме Бакаю – напередодні президентських виборів компанія мала акумулювати всі газові гроші в одному місці.
На цій посаді повною мірою розкрився креативний талант Бакая. Пізніше чого йому тільки не інкримінували: начебто саме він вигадав шахрайські схеми, завдяки яким відбувався несанкціонований відбір транзитного російського газу, який йшов до Європи. Завдяки цьому можна було отримувати мільйонні прибутки. Фінансова діяльність компанії на довгі роки була виведена з легального сектора розрахунків, тому що в основному застосовувалися векселі і взаємозаліки.
Звинувачували Бакая і в тому, що в роботі Нафтогазу процвітало нецільове використання державних коштів. Так чи інакше, але стараннями в тому числі й Ігоря Михайловича борг за енергоносії перед Росією у 2000 році сягнув одного мільярда чотирьохсот мільйонів доларів.
Втім, навіть після прискіпливої перевірки діяльності НАК «Нафтогаз» Бакай не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Вже після Помаранчевої революції, коли на Бакая завели кілька кримінальних справ, це пояснювали тим, що він був головним «гаманцем» тодішнього президента України Леоніда Кучми, і, зокрема, спонсорував президентську компанію у 1999 році. На підтвердження цього Українська правда свого часу оприлюднила фрагменти плівок Мельниченка про переговори Кучми, Бакая та Азарова у кабінеті президента, які мали місце у жовтні 1999 року.
З імям Ігоря Бакая повязують і створення низки фірм-посередників, через які закупалися для держави енергоносії за завищеними цінами. Таким чином відбувалося відмивання сотень мільйонів доларів.
Експерти стверджували, що під особистим контролем Бакая перебувала робота більшості українських нафтових і газових підприємств. Він брав участь у створенні українсько-російської компанії «Росукренерго», яка стала монополістом українського ринку і завдяки якій Україна була залежною від російського газу. Головою новоствореної компанії став Дмитро Фірташ, – якого іноді називають старанним учнем Бакая. І якщо Фірташ дійсно отримав у спадок схеми з відмивання грошей для незаконного збагачення, то це таки був спадок Бакая.
Через деякий час Бакай і Фірташ начебто розсварилися, бо під час чергових газових війн у 2009 році Бакай підтримав Юлію Тимошенко, а Фірташ зробив ставку на регіоналів.
Крім махінацій в енергетичній сфері, Бакай підозрювався в незаконному продажу таких майнових комплексів, як «Готель «Дніпро», «Готель «Україна», нерухомості Національного комплексу «Експоцентр України», у відчуженні кримських санаторіїв «Гурзуфський», «Форос», «Гліцинія», «Дніпро» та «Зорі України».
Його та інших посадових осіб Державного управління справами звинувачували й у використанні в особистих цілях літаків і вертольотів державіапідприємства «Україна». Начебто впродовж 2003-2004 років було незаконно здійснено 68 комерційних рейсів на суму понад 1 млн грн.
2010 року, після обрання президентом Віктора Януковича кримінальні справи закрили рішенням Печерського суду Києва. 14 квітня того ж року Апеляційний суд Києва визнав законність закриття всіх справ.
Кримінальні справи в Росії
Свою шахрайську діяльність Ігор Бакай продовжив і в Росії.
У 2017 році там його звинуватили у шахрайстві в особливо великих розмірах, його було заарештовано. Бакая було звинувачено у тому, що він обманом заволодів грошима сторонніх осіб. На нього є 10 заяв від ошуканих, серед них заява від російського мільярдера Алішера Усманова. 27 жовтня 2017 року Таганський суд Москви заарештував Бакая у справі щодо шахрайства.
26 листопада 2020 московський суд (РФ) виніс Бакаю вирок: його засудили до чотирьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном на 4 роки. Його зрештою звинуватили у розкраданні $12 мільйонів у компанії Metalloinvest Limited, які він отримав в межах угоди займе від імені холдингу «Индустриальная группа «Русский медведь».
Бакай в окупованій Херсонщині
Наразі Ігоря Бакая побачили в окупованій частині Херсонщини, де і помітили в оточенні зрадника Володимира Сальдо. У листопаді 2024 року тут створили «Корпорацію «Біосистема», яка має опікуватись водним господарством. Наприкінці листопада презентували цю окупаційну ініціативу — і на презентації вже був присутній Бакай.
Ігор Бакай — третій праворуч
Фото: Окупаційне джерело
Автор: Окупаційне джерело
Повідомлення окупаційного каналу про створення корпорації в окупації
Фото: Окупаційне джерело
Автор: Окупаційне джерело
В січні 2025 року під час підписання тристоронньої угоди щодо співпраці між окупованою частиною Херсонщини Херсонщиною, Інститутом біології південних морів Російської академії наук та компанією «Корпорація Біосистема» Бакай також був в оточенні Сальдо.
В Україні Бакая називали батьком газових корупційних схем. В окуповану Херсонщину Бакай приїхав «підсилити» корупційні схеми Сальдо поки на рибному господарстві (неочікувано!), але далі, цілком можливо, з’являться і газові, адже щодо газу у росіян особливі плани на Херсонщині: вони спочатку обстрілами руйнують збудовану Україною газову систему, а тепер намагаються збудувати свою, але поки виходить лише на папері.
Ігор Бакай (ліворуч) з Володимиром Сальдо
Фото: Окупаційний телеграм-канал
Автор: Окупаційний телеграм-канал
Ігор Бакай (посередині) у січні 2025 року
Фото: Окупаційне джерело
Автор: Окупаційне джерело
Джерело: “Кавун.City“
Новину створено за матеріалами сайту “Кавун.City” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Кавун.City”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь