Серед різних джерел інформації наука є найоб’єктивнішим, але й науковці також інколи можуть бути носіями неправди та маніпуляцій. Серед найпоширеніших причин, чому вчені змушені казати людям неправду – страх, суб’єктивність та гроші.

Страх може переслідувати вченого не лише у тоталітарній країні, де науковці є лише обслугою влади. В демократичних державах вчені також можуть страждати від пануючої ідеології чи ідейної парадигми, боятися висловлюватися супроти громадської думки, остерігатися хейту та кенселінгу з боку галасливих активістів.

До прикладу, ще кілька тижнів тому чимало вчених на Заході побоювалися сказати чітко і достеменно, скільки існує гендерів. Одні казали, що їх близько 30, інші допускали, що їх 69 і тд. Але коли хтось з підлітків чи пацієнтів психотерапевта писав десь у соцмережах про якийсь новий гендер, чимало вчених, побоюючись хвилі цькування та звільнення з роботи, визнавали, що гендерів може бути й більше. Але нещодавно новий президент США Дональда Трамп вніс ясність у цю наукову дилему сучасності і повідомив науковій спільноті, що гендерів відтепер два. І декотрі з вчених, які раніше сумнівалися, тепер підтримали цю світлу ідею господаря Білого дому. Навіть в демократичних країнах і навіть в таких точних науках як біологія, вчені, як виявляється, залежні у своїх висновках від політичних та ідеологічних віянь. Але як же ж бути зі світоглядом людей, які до них прислухалися, вважаючи вчених носіями істини?

Не меншим злом для вчених є власна ідеологічна заангажованість. Нерідко особисті симпатії до якоїсь з ідеологій – фашизму, соціалізму, фемінізму, лібералізму і тд. змушують вчених закривати очі на факти і вибирати з поміж них лише ті, котрі більше подобаються і саме їх озвучувати громадськості. І власна думка замість наукової істини проявляється не лише в історії чи психології, але й в науках про економіку, біологію чи навіть медицину і математику.

Особливо масштабними такі перекручення є тоді, коли вчені отримують гранти від зацікавлених організацій чи корпорацій за просування тих чи інших ідей та підкріплення “науковим авторитетом” потрібних замовникам висновків. За гроші та бажання мати гідну оплату декотрі вчені були готові підтримати навіть висновки “дослідження” про безпечність деяких медичних засобів чи корисність якогось фуфломіцину. Але не менш небезпечними є й ідеологічні інсинуації в гуманітарних науках, котрі здавна є інструментом впливу на свідомість. Авторитетом вчених, яких підкупили,можна нав’язати суспільству руйнівні та небезпечні ідеї, наслідки яких потім важко відвернути. Тож влада та різні політичні сили і організації готові щедро допомогти вченим дійти до потрібних замовникам висновків, щоб потім повідомляти масам, що це – “наука підтверджує”.

Звісно, це не означає, що слід відкидати науку та не вірити вченим, бо серед них є ті, хто через страх, примус, власну заангажованість чи гроші, змушені брехати людям та вводити суспільство в оману. Наука навіть з цими недоліками та проблемами залишається найчеснішою та найоб’єктивнішою галуззю знань. Інші – брешуть людям значно більше.

Автор: Майданюк Валерій

Залишити відповідь