Війна забирає найкращих… Гинуть наші мужні воїни на війні, розв’язаній російськими агресорами.
Страшна звістка надійшла до Великописарівської громади про загибель військовослужбовця ЗСУ, уродженця с. Попівки, що розташоване на самісінькому кордоні з ворогом, водія-сапера 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини Тимошенка Євгенія Сергійовича.
7 березня скінчився його земний шлях на батьківщині, у рідному селі Попівка, де він народився, де зробив перші кроки, де пройшли його дитинство й юність, де працював на землі, вирощуючи хліб…
Загинув Євгеній Тимошенко від поранень, несумісних із життям, які отримав під час виконання бойового завдання, захищаючи державний кордон, що проходить біля його рідного села.
Втрата близької людини – це завжди величезний біль, а загибель на війні – це біль, помножений на відчуття несправедливості та безсилля. Тяжко знайти слова, які могли б утішити рідних і близьких у таку страшну годину. Найбільше зможе зрозуміти горе рідних лише той, кого воно вже торкнулося… Як допомогти пережити біль втрати, адже немає нічого найжорстокішого для батьків, як хоронити власних дітей!
Народився Євгеній Тимошенко 15 вересня 1998 року. Коли його ровесники прагнули після школи якнайшвидше поїхати у міста, то Євгенія цілком влаштовувало рідне село і сільське життя, тож після закінчення школи пішов здобувати сільськогосподарську професію у ДНЗ «Охтирський центр ПТО» смт Велика Писарівка. Мав багато друзів. У родині Сергія і Світлани Тимошенків Євгеній був меншим сином. Після строкової служби в лавах української армії він пішов працювати механізатором у місцеве сільгосппідприємство ТОВ «Україна». Володів, практично, будь-якою технікою, а більше працював на тракторі, зокрема, навантажувачі, екскаваторі. Хлопцю було в кого вдатися. Перші навички водіння транспортом син перейняв від батька, який завжди любив техніку і має славу майстра на всі руки, зокрема, є хорошим зварювальником, уміло поводиться з деревом і мулярує. Тож і Євгеній виріс умільцем, а особливо був на «ти» з технікою.
Незважаючи на свою молодість, у сільгосппідприємстві Євгеній Тимошенко користувався неабиякою повагою в колективі. Відповідальність і бажання молодого спеціаліста працювати керівництво господарства помітило відразу, тому з перших днів роботи повністю довірило йому техніку.
Коли почалася війна, Євгеній продовжував працювати, тримаючи в екстремальних умовах сільськогосподарський фронт, під постійними обстрілами обробляв землю, дбаючи про майбутній урожай. Приміщення і сільгосптехніка сільгосппідприємства, в якому трудився Євгеній Тимошенко, неодноразово зазнавали обстрілів і знищення. Євгеній, як і його колеги, наражав себе на небезпеку, але продовжував мужньо виходити технікою в поле.
А через деякий час просто не зміг спостерігати над тим, як ворог-сусід стирає з лиця землі його село, тож вирішив іти боронити свою країну від окупантів. А найбільше хвилювався за свою Попівку і земляків, адже кацапи, які колись були сусідами через городи, тепер захотіли загарбати все українське і бути господарями на чужій землі.
Лиха звістка про загибель Євгенія Тимошенка застала зненацька тих, хто його знав. Він був добрим і порядним односельцем, хорошим і вірним товаришем, чуйним сином для батьків, тому досі, ніхто не вірить у його загибель, особливо жителі Попівки.
Ольга Гуцал: «Женю знала з дитинства. Зростав у порядній дружній і працьовитій родині. Царство Небесне йому. Попівка в скорботі, навіть важко уявити, що клята війна з сусідом поруч забрала життя молодого красеня села. Батькам щирі співчуття, сили витримати таку втрату люблячого сина, для якого вони жили».
Для колишніх учителів Попівської школи, в якій навчався Євгеній і яку наразі ворог повністю знищив, їхній учень залишиться в пам’яті назавжди, перш за все, як мужній захисник і Герой із великої літери.
Ніна Завалій: «Дуже тяжко від самої думки, що Женя загинув, втрачаємо молодих, перспективних юнаків, які ще й життя не пізнали, але довелося йти захищати Батьківщину і наше життя. Доземний уклін тобі, наш Герою, і вічна світла пам’ять».
Марина Дудник: «Жені світла і вічна пам’ять. Дуже хорошим хлопцем був, таким людяним, добрим, щирим».
У колишнього вчителя, а наразі бойового побратима Євгенія – Василя Статівки, який також захищає Україну, про нього залишилися теж багато приємних і теплих спогадів. «Ще зі шкільних років я помітив, що хлопець росте толковий і вмілий, швидко вчиться чоловічому ремеслу, всіляким видам майстерності, які демонстрував своїм однокласникам під час уроків трудового навчання. Серйозним був і відповідальним, таким же був і під час служби у ЗСУ на передових рубежах, у найнебезпечніших місцях. Опанована ним спеціальність сапера потрібна була б Євгенію і після війни для розміновування нашої землі від вибухонебезпечних предметів. Він любив свій рідний край, свою Попівку, яку ворог зрівняв із землею. Тут, у рідному краю, він прийняв останній бій, практично, у своїх городах, де проходить кордон України. Я пишаюся таким учнем і побратимом».
Наразі село Попівка, яке вщент зруйноване ворогом і в якому народився і загинув смертю хоробрих Євгеній Тимошенко, залишилося лише у спогадах його жителів. На жаль, воно не змогло стати останнім прихистком для Героя на місцевому кладовищі, бо ворог завдає нищівних ударів щодня. Після відспівування полеглого воїна в Храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Охтирка, його поховали на Алеї Слави. В останню путь прийшли провести загиблого рідні, близькі, знайомі і друзі, а також бойові побратими, представники Великописарівської громади. На церемонії прощання з Героєм були і його земляки-переселенці з рідної Попівки, яких війна розкидала по різних куточках України. Цього дня Євгеній Тимошенко зібрав їх разом, а це ще раз доводить, що попівці не кидають своїх, а залишаються поряд із ними до останнього, і разом вони – сила!
Нашому земляку Євгенію Тимошенку назавжди залишиться 26 років. Попереду в нього могло б бути яскраве життя – прекрасне майбутнє, щасливі дні в люблячій родині, друзі, цікаві захоплення. На жаль, війна забрала в нього все.
Царство Небесне тобі, наш Герою. Низький уклін батькам, які виховали достойного сина України.
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь