Єднаймося! Соціальна згуртованість — заради майбутнього!
ЛЮБОВ ДО ТВАРИН – ТО СПРАВА СІМЕЙНА
На одній зі світлин – невелика, але дружна і любляча родина Вікторії Козловської, зоозахисниці з Кириківки: мама Антоніна Яківна і син Гліб. Правда, це було декілька років тому, і Глібу ж наразі вже 19-ть. Хлопець навчався за кордоном, але, у зв’язку з війною, свідомо вирішив повернутися в Україну, заключити контракт на службу у ЗСУ і стати на захист своєї держави. Він уже встиг побувати в самому пеклі війни, а наразі, після контузії, відновлює здоров’я у шпиталі. Син пані Вікторії завжди був душею компанії і часто, за словами мами, встрявав у неприємні ситуації, бо захищав слабших.
Антоніна Яківна за освітою вчителька початкових класів, і хоча вже пенсіонерка, однак зі школою ще не розпрощалася. Вона дуже любить дітей, легко знаходить із ними спільну мову, й учні їй віддячують тим же. Усі родиною вони разом безмежно люблять чотирилапих братів наших менших, тому що мають великі добрі серця.
ДОПОМОГА СКРИВДЖЕНИМ
Про те, що Вікторія Козловська опікується безпритульними тваринами, відомо багатьом, і не лише в її рідному селищі. Ще відтоді, як уперше до початку повномасштабного вторгнення ворога пожаліла безхатніх, і дотепер не зраджує їм.
Раніше вдома у пані Вікторії було дві собаки й два котики. Коли ж почалася війна і в селищі було дуже гучно, собаки зривалися з ланцюгів і тікали, хто куди. Дехто з їхніх господарів виїжджав у безпечніші місця й залишав своїх тваринок напризволяще. По вулиці хаотично бігали голодні не лише собаки, а й коти, тож Вікторія Козловська пожаліла їх, почала підгодовувати, а з часом забирала додому. Власних домашніх улюбленців вона завжди годувала виключно дорогим сухим кормом, а коли на початку війни з полиць магазинів корм для тварин зник, довелося варити картоплю і все, що було в домі, як своїм підопічним, так і тим, кого залишили люди. На жаль, найближчі притулки переповнені, влаштувати всіх тварин наразі не можна, а вдома вже немає для них місця, тож живуть вони в посадці, просто неба.
УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З РОДИНИ
Під час війни, щоб не допустити розмноження безхатьків, Вікторія Богданівна замовляла таксі, возила їх до м. Охтирка на стерилізацію, а також залучала для цієї справи благодійні організації. Усього ж удалося простерилізувати близько двохсот чотирилапих.
Місія, яку виконує зоозахисниця щодня, інколи здається нездійсненною, але то не про Вікторію. Вона – справжній боєць невидимого фронту. Важко уявити собі, скільки потрібно витримки, сил, здоров’я, аби доглядати пів сотні котів і близько трьох десятків великих собак, викинутих напризволяще бездушними людьми, як непотріб. Вікторія Козловська їздить до м. Суми, долаючи сотні кілометрів, де по акції для котів і собак купує м’ясні продукти. Когось із тварин везе до клініки, когось забирає… І так постійно. Із часом на вулицях селища їх стає дедалі більше. До речі, вони знаходяться не всім, тільки чуйним людям.
Інколи зооволонтерці доводиться стикатися з повним людським нерозумінням того, чому тваринам потрібно допомагати?! Історія кожного безхатька – прониклива і щемлива, це боротьба за виживання, потерпання від знущання, голод, холод і хвороби.
Любов до тварин – це сутність будь-якої людини, її внутрішній стан. І для Вікторії милосердя – то в її крові. І все це йде з родини, від батьків – до дітей, які наслідують їхню поведінку і вчинки. Скільки себе пам’ятає, вдома завжди любили пухнастиків, ніколи їх не ображали й ставилися до них як до членів родини. А з часом у тваринок, у яких, здавалося, вже не було шансу на порятунок, з’являлися і турбота про них, і любов, повноцінне харчування, щеплення, лікування, а головне – дах над головою.
СОЦІАЛЬНА ЗГУРТОВАНІСТЬ – СИЛА!
Так сталося, що Вікторія живе життям чотирилапих безпритульних і, за її словами, іншою вже не буде. Коли під її опікою було декілька котиків і собачок, то ніяких проблем із доглядом не було. З часом їх ставало все більше і більше, і Вікторія Козловська вимушена була звернутися до різних благодійних організацій і просити допомоги у небайдужих. Це не так просто, як декому здається. Інколи відчуває приниження, сором, незручність, але іншого виходу не бачить, адже тварин багато, вони постійно хочуть їсти, а домашні харчі закінчуються швидко. А ще чотирилапі хворіють і потребують лікування, стерилізації, а також будок, щоб сховатися від дощу і вітру. Також накопичуються борги за електроенергію, якою тварини обігріваються у пристосованих приміщеннях. На щастя, своїми постійними фото- і відеозвітами, вагомими переконаннями в тому, що тварини мають право на життя, Вікторії вдається об’єднати навколо себе однодумців, і люди з усіх куточків намагаються допомогти, не дати зневіритися у такій потрібній справі, донатять на потреби чотирилапих, як можуть. В першу чергу, підтримують її знайомі, подруги, які, за її прикладом, почали допомагати тваринам подолати життєві труднощі, і головне – розуміють, що питання безпритульних – це проблема не однієї людини, а загальна. Таким чином, саме соціальна згуртованість і допомагає зберегти життя пухнастиків.
МИЛОСЕРДНІШИХ ЛЮДЕЙ — БІЛЬШЕ
Прикро, але знаходяться «заздрісники», до нарікань яких на свою адресу Вікторія вже звикла, і закиди декого щодо збагачення за рахунок тварин сприймає теж байдуже, бо розуміє, що без сторонньої допомоги їй самотужки не справитися, а безхатькам не вижити. Деякі черстві душею люди пишуть у соцмережі всяку нісенітницю і не розуміють, як це мати велике серце і чутливу душу і, мабуть, ніколи не зрозуміють. На щастя, тих, хто поважає Вікторію і захоплюється її стійкістю і витримкою, дуже багато.
Після того, як про зоозахисницю написала газета «Ворскла», деякі благодійні організації запропонували для тварин допомогу у вигляді антипаразитарних і миючих засобів. За прикладом небайдужості Вікторії, рух зооволонтерства потрапив і в інші населені пункти, де добровільні помічники, об’єднані газетою «Ворскла», підгодовують тварин, а сама «районка» слугує рушійною силою на шляху до порятунку безхатніх.
Навколо проблеми чотирилапих у сел. Кириківці все більше об’єднуються місцеві жителі, намагаючись підтримати Вікторію і морально, і матеріально. Наприклад, місцева жителька пані Людмила вважає справу, якою займається її землячка, благородною і такою, що заслуговує на повагу: «Вікторію потрібно підтримати. Перш за все, безхатніх потрібно стерилізувати, щоб контролювати їхнє розмноження, а також вони мають бути ситі, аби не створювали загрози для суспільства».
Жителька с. Яблучного Галина Калініченко, яка торгує м’ясом на ятці і часто приїжджає в Кириківку, говорить: «У нас у родині всі люблять тварин, ніколи не ображають їх. Коли ми буваємо в селищі, до нас постійно прибігають безхатні собачки, які живуть поруч у посадці. Нам жаль їх усіх, тож для них завжди залишаємо кісточки. Ми з чоловіком бачимо, як Вікторія за будь-якої погоди щоранку велосипедом везе їм у відрах їжу. Не кожен зможе взяти на себе таку відповідальність».
Ось як пишуть небайдужі однодумці у ФБ. Катерина Полякова: «Вікторіє, Ви неймовірна, сили Вам і людей небайдужих на підтримку»; Тетяна Сергієнко: «Боже мій, яка Ви сердечна Людина! Дай Боже Вам усіх земних благ!», «Шановна Вікторія, не звертайте увагу на таких людей, вони злі і ненависні, це і є їх довічне покарання… Ви робите дуже добру справу, спасаючи і захищаючи живі душі найвідданіших істот на землі! Ваше добре серце заслуговує на повагу і уклін! Здоров’я Вам і терпіння, тримайтеся!»; Валентина Фроюк про безхатніх тварин: «Це результат відношення людей до тварин… Погрались і викинули! Стерилізувати – то не гуманно, а викидати на неминучу смерть, на голод, холод – то велика любов до тварин?!», «Віка, вчора відправила посилку, сьогодні буде у відділенні НП»; Ірина Маслобоєва: «Благаю всіх небайдужих посильно допомагати Вікторії. Зараз на вулиці мінусова температура, безхатні тварини мерзнуть, потреба в ситному годуванні в рази виростає».
Як бачимо, добрих людей дуже і дуже багато. Завдяки тим, хто постійно підтримує фінансово чи надсилає корм, у тварин щодня є шанс на життя.
До порятунку безхатніх долучаються і діти. Школярі, наслідуючи поведінку дорослих, підгодовують безхатніх на вулиці. Мами і тата, звичайно, занепокоєні тим, що собаки можуть покусати їхніх дітей, але в той же час розуміють, що коли тварини ситі – вони спокійні. І вчасно нагодовані чотирилапі – запорука безпеки і спокою в селищі.
Часто можна побачити, як собаки, які живуть в посадці, приходять до магазину і чекають від людей чогось смачненького, бо звикли, що їх тут можуть підгодувати. Продавчиня Марина розповідає, що Вікторія часто приходить, щоб придбати харчі для тварин.
«Власниця нашого магазину Анастасія Харченко завжди за можливості йде їй назустріч. Наприклад, коли термін придатності випічки, риби чи інших продуктів добігає кінця, вона все це пропонує для тварин.
Лише наведу один приклад того, яка Вікторія чуйна людина. До нашого магазину приблудився котик, ми йому зробили будку, щодня годуємо. Але Вікторія не може пройти повз нього. Щоразу, коли вона приходить до нашого магазину, то намагається підгодувати котика, хоча ми їй говоримо, що він не голодний. Ставлення до тварин – то в неї вроджене, мабуть».
«Нещодавно мене вразив вчинок однієї дівчинки, яка підійшла до мене біля магазину, де я купувала харчі для тварин, і запропонувала гроші», – розповідає пані Вікторія. – Мене це дуже розчулило. Можливо, батьки дали дитині кошти на смаколики, а вона пожаліла безхатніх. І це радує, що наші діти зростають добрими і милосердними».
Наразі найбільше бажання зооволонтерки – знайти для своїх підопічних не просто родини, а ті, які їх любитимуть. І це Вікторії вдається. А ще вона дуже просить стерилізувати власних, сусідських, безхатніх тварин, щоб потім їх, непотрібних нікому, не було на вулиці. Зверталася вона до місцевої влади з проханням виділити місце для безпритульних тварин, із подальшим залученням на допомогу зоозахисних організацій, проводити стерилізацію тварин. І не втрачає надію, що їй усе ж таки колись допоможуть, адже ця проблема не лише Вікторії Козловської, і до неї слід поставитися відповідально.
Сподіваємося, що газета «Ворскла», у свою чергу, ще повернеться до цієї теми.
ЖИТТЯ БЕЗ ВИХІДНИХ
А поки що кожен наступний «робочий» день Вікторії, як і попередній, починається з підготовки до нього зарані. Думка, де брати харчі для тварин, коли раптом на рахунок ні від кого не надійдуть кошти, практично не полишає її. Тож, у соцмережах Вікторія постійно пише пости-прохання допомогти вижити тваринам у складних життєвих обставинах, у яких вони опинилися: просто неба, без харчів, у сніг і дощ: «Каша, м’ясо, каструлі, брудний посуд, постійно притягни, відтягни. Дуже прошу підтримати збір на корм для безпритульних собак. Я не відмовляюся варити кашу, але не в масштабах до 30 л на добу. Вчора весь вечір рубала ті супнабори на частинки, мила посуд, пакувала… то ресурси і час».
Інколи витрати перевищують надходження, борги накопичуються, але, на щастя, Вікторія вміє достукатися до всіх сердець світу, аби зібрати кошти на утримання своїх підопічних. Вона говорить: «Мама інколи запитує, дивлячись на мене, як я годую чотирилапих, в кого ж я така? А я розумію так: мабуть, любити людей, тварин і світ навколо себе ми вчимося у своїх батьків, а наші діти – в нас… Не треба багато говорити, потрібно бути милосерднішими і хоч трішки ділитися своєю любов’ю з тими, хто цього потребує. І я рада, що мене розуміють і підтримують».
Дякувати Богу, що є такі люди, як Вікторія і її однодумці, які переповнені любов’ю, що вихлюпується через вінця, і її вистачить на всіх. Навіть тоді, коли пані Вікторія хворіє, вона більше думає про тварин, бо знає, що вони її чекають. Важкі відра з їжею, що постійно везе на велосипеді, підірвали її здоров’я. Бувало, через хворобу, не могла навіть піднятися з ліжка. Це ж добре, що поряд була мама, і вчасно приходила на допомогу, беручи на себе частину відповідальності за безхатніх.
«Люблю свою родину, вона – моя опора і сенс життя. Без підтримки рідних я б не справилася, вони найдорожче, що в мене є», – говорить пані Вікторія.
А ще вона закликає пам’ятати, що сила – в єдності, і разом ми можемо подолати будь-які виклики. Відео.
Увага! Усі, хто бажає допомогти зоозахисниці, можуть по можливості перерахувати кошти на картку 4731 2196 1908 6238 (Вікторія Богданівна Козловська, тел. 099-78-10-413) Кожна гривня – це порятунок братам нашим меншим і шанс на їхнє життя.
Олена ТЯГЛЕНКО
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь