Мережа заполонена віршами про загиблих воїнів, авторство яких приписують анонімній “Соломії Українець”. Ці емоційні тексти стали інструментом клікбейту в українському сегменті Facebook, а також використовуються для дискредитації служби в армії. Особливу активність у їхньому поширенні проявляють китайські боти та російські клікбейтні ресурси, орієнтовані на українську аудиторію.
В українських ЗМІ “Соломію Українець” часто характеризують як інформаційний проєкт, що поширює маніпуляції та російську пропаганду. На противагу цьому, анонімні проросійські ресурси, такі як сайт “Страна”, представляють її як реальну особу, поетесу, яка відкрито критикує владу.
Аналітичне видання “Тексти” (texty.org.ua) зазначає, що десять років присутності в українському інтернет-просторі “Соломія Українець” здобула репутацію “королеви клікбейту”. Її вірші у вигляді зображень часто поширюються у Viber та Facebook серед людей старшого віку. Навіть державні службовці замовляють у неї вірші для привітання керівництва.
“Соломія Українець” має величезну аудиторію та вплив, вміло використовуючи найболючіші проблеми українського суспільства для маніпуляцій. Її наративи часто збігаються з російською пропагандою. Мета цієї кампанії, що охоплює мільйони користувачів, залишається невідомою, але вона явно не має нічого спільного з вшануванням пам’яті загиблих воїнів. Скоріше, це схоже на експлуатацію горя для залучення аудиторії та, можливо, є частиною російської кампанії з метою зриву мобілізації в Україні.
Окрім віршів про загиблих, група “Соломії Українець” щодня публікує численні сумні дописи, що навіюють думку про марність жертв на війні та вину політиків. У цих текстах лінія розмежування проходить не між українцями та росіянами, а між “політиками” та “військовими”, “багатими” та “бідними”.
Це класичний прийом російської пропаганди, спрямований на послаблення країни-жертви. “Соломія Українець” також протиставляє бійців та командирів, матерів загиблих та владу. Її діяльність відповідає визначенню “підриву довіри до лідерів та державних установ”.
У віршах часто зустрічається протиставлення “простих людей” та “генералів”, звинувачення “синів генералів” у тому, що вони уникають служби в армії. Подібні вірші з однаковим сюжетом поширювалися про різних бійців, що викликає підозри щодо їхньої достовірності.
Матері, які зіткнулися з байдужістю з боку держави, реагують на емоційні тексти “Соломії Українець”, що нагадують їм про їхнє горе та посилюють відчуття соціальної несправедливості.
Група “Соломії Українець” замінила матерям психологічну підтримку, яку вони не отримують від громади чи держави. Однак, вона не пропонує реальної допомоги, а лише маніпулює та культивує “чорне горе”.
Тексти часто написані з використанням цифр, символів, іноземних літер та пробілів у словах, що є стандартною практикою пропаганди, зокрема російської, для обходу пошукових алгоритмів.
В умовах війни, коли погані новини зачіпають майже кожного, “всепропальство” може знайти відгук у багатьох.
Жінка, яка називає себе “Соломією Українець”, стверджує, що їй 32 роки, але її голос здається набагато старшим.
Сторінка “Соломії Українець” неодноразово звинувачувалася у поширенні російської пропаганди. Вона активно критикує ТЦК, просуває новини на клікбейтних сайтах та поширює російські наративи щодо України.
Серед них:
- Переспіви віршів Шевченка, що пропагують “зраду”.
- Оспівування Кузьми Скрябіна як “пророка нації”.
- висміювання зближення з Європою.
Важливо пам’ятати, що в Україні дійсно триває мобілізація, гинуть військові, а в армії є проблеми. Але також правда, що без мобілізації країні не вижити, що не всі гинуть на війні, а серед командирів є гідні люди. В армії тривають реформи, а держава та громадські організації надають підтримку військовим та їхнім родинам.
Залишити відповідь