Друга частина нашого дослідження “Нейтралізація деструктивного російського впливу на процес мобілізації в Україні: ретроспективний аналіз та стратегія часткової військової служби як довгострокове рішення”. Перша частина доступна за цим посиланням.
Важливе уточнення:
- Для збору інформації, яка стала основою дослідження російського впливу на процес мобілізації, переважно використовувалося спеціальне програмне забезпечення на основі штучного інтелекту. Методологію, засоби перевірки та обробки ми в цій публікації не розкриваємо. Вони надані партнерам в Секторі безпеки та оборони.
- Частина зібраних та наявних матеріалів не публікується, але передана відповідним службам Сектору безпеки і оборони (і передавалася починаючи з червня 2022 року).
- Також зазначаємо, що все, що ви прочитаєте далі, особливо в частині аналізу та висновків, є нашими суб’єктивними думками та не може слугувати підставою для обвинувачень у наклепі. В усіх випадках де це можливо ми надаємо посилання на інформацію з відкритих джерел, а висновки, які ми робимо, можуть бути помилковими.
- Ці матеріали на момент публікації передані у відповідні державні органи для вивчення і реагування.
Приклади та основні учасники
Зазначені в цьому розділу особи, на нашу думку, яка, звісно, може бути помилковою, поширюють наративи які збігаються з російськими, що призводить до негативних наслідків для України. Всі інші висновки і перевірки мають здійснювати відповідні органи.
Відео за травень 2022 року має 4,1 мільйона переглядів. Дуже нетипова кількість, як і в цілому тематика для цього профілю. Відео Олексія Оскера перезалите з ТікТоку. Скільки ще профілів, у якому воно розміщене – невідомо.
Основний зміст: прості люди воюють, влада – ховається. Кілька цитат (стиль мови оригіналу):
• «Хоч один з нардепов, хоч один син з нардепом племянником сьогодні воює? Нєт. А може діти міністрів воюють? Нєт»
• «Вони командують нашими хлопцями, вони дають злочинні накази, які потім знищують наших хлопців, а потім вони міняють дати смерті та похорону»
• «Воєнкомати взагалі стали якимсь розправним органом в Україні»
Відео має 1 мільйон переглядів. Абсолютно нетипова кількість для цього профілю (не схожого на бота). Відео Антона Гури, залите на інший профіль. Короткий зміст – існують домовленості українських олігархів та депутатів з ворогом, щоб їх підприємства не чіпали. При цьому домовленість на найвищому рівні, оскільки віддати наказ не запускати ракети може віддати фактично лише путін.
Фігурант кількох кримінальних справ, є показовим прикладом деструктивної діяльності в інформаційному просторі України. У 2021 році він вже фігурував як спільник у справі про “продаж” посади голови Миколаївської ОДА за 600 тисяч доларів. Тоді його арештували на 60 діб з можливістю вийти під заставу в понад 16 мільйонів гривень. Через рік суд змінив запобіжний захід на домашній арешт, який він неодноразово порушував, що підтверджується відеоматеріалами, знятими за межами його квартири.
З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, Оскер розпочав активну діяльність з дискредитації (за власними твердженнями – критики) волонтерського руху, поширюючи відео про нібито погане забезпечення українських військових через розкрадання допомоги.
Його наративи знаходили підтримку – наприклад, бійці 110-ї бригади в одному зі своїх відеозвернень публічно дякували йому “за розголос інформації про злочини військового керівництва”. У цей період він також проводив спільні стріми з Остапом Стахівим.
Оскер також здійснював дії, які могли дестабілізувати ситуацію на Волині, заявляючи про навмисне затримання місцевою адміністрацією процесу оформлення гуманітарних вантажів та закликаючи до повалення регіональної влади. Ці заяви були публічно спростовані Головою Волинської ОВА Юрієм Погуляйком, після чого місцеві ЗМІ почали характеризувати Оскера як шахрая та колаборанта.
У 2023 році СБУ висунула Оскеру підозру за статтями 435-1 (образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю) та 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України. Слідство встановило, що його сюжети регулярно використовувалися російськими спецслужбами та кремлівськими пропагандистами для підготовки і проведення інформаційних диверсій, зокрема для ток-шоу Соловйова. Крім того, він був причетний до спроби організації замовних акцій “протесту” у Києві, спрямованих на розхитування внутрішньої ситуації в столиці.
До війни відомий як противник вакцинації та засновник руху “Права людини”, став ще одним помітним актором у кампанії, яка призводила до дискредитації мобілізації. Його діяльність має тривалу історію ймовірної співпраці з проросійськими силами.
У листопаді 2021 року СБУ висунула Стахіву підозру у спробі повалення конституційного ладу в Україні. Слідство виявило докази причетності російських спецслужб до організації антивакцинаторського руху в Україні. Були оприлюднені фрагменти листування Стахіва та його прибічників у Viber, де обговорювалися плани терористичних актів та захоплення влади. Показовим стало те, що на судові засідання у його справі приходив підтримати Кирило Стремоусов, який пізніше увійшов до реєстру зрадників України.
Поширює різноманітні теорії змов та конспірологію.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Стахів переорієнтував свою діяльність на таку, що вела до протидію мобілізації. У своїх відеоматеріалах він поширював наративи про “викрадення і катування людей” територіальними центрами комплектування. Особливу увагу приділяв поширенню дезінформації про нібито нелегітимність ТЦК, посилаючись на неіснуюче рішення Верховного суду. Для координації своєї діяльності він створив мережу закритих груп у Viber та Telegram.
У 2023 році Стахів розширив свою діяльність, створивши нову організацію – “Об’єднання правозахисників України”. В рамках цієї структури він запровадив практику видачі “міжнародних посвідчень правозахисників”, які, попри відсутність юридичної сили, подавалися як документи, що “захищають” від правоохоронних органів та ТЦК.
Діяльність Стахіва досягла піку на початку 2024 року, коли його команда розгорнула активну кампанію по селах під гаслом “визволення людей з полону ТЦК”. Зокрема, наприкінці січня 2024 року група Стахіва організувала провокацію у Березному Рівненської області, намагаючись “визволити” місцевого мешканця Василя Плескача.
За ці дії у 2024 році Стахіва заарештували без права застави на 60 діб за підозрою у шахрайстві та розголошенні інформації про розташування підрозділів ЗСУ. Втім, його прихильникам вдалося внести заставу у розмірі 908 тисяч гривень, що дозволило йому вийти з-під варти та продовжити свою діяльність.
Станом на початок лютого 2025 вийшов під заставу, продовжує діяльність, зокрема – «навчання правозахисту».
Антон Гура
Особа, що стала відомою під час локдауну завдяки хайпу на репортажі з літака. Надалі брав активну участь в діяльності т.зв. “антивакцинаторів” як “правозахисник”. Активно поширює дописи проти мобілізації, в 2022 році поширював заклики виїжджати за кордон, переконуючи що це законно.
27 листопада 2022 року Антон Гура опублікував у себе пост з нібито посиланням на свого підписника. Він писав все з точки зору людини, яка, очевидно, взагалі не розуміється на фінансах: “єдина світова валюта.., не забезпечена… ні товаром, ні золотом”, “не існує в паперовому вигляд”, має термін придатності. Він лякає читачів гіперінфляцією, цифровим рабством і майже апокаліпсисом і чіпуванням.
Відео з аналогічним сюжетом Гура опублікував у своємі каналі на YouTube, ідею підхопив і Остап Стахів, який, до речі, знімав раніше відео разом зі своїм соратником Стрємоусовим (колаборант в окупаційному “уряді” Херсонщини, нібито загинув в ДТП напередодні звільнення Херсону). Пізніше допис Гури поширився і на російську соцмережу “ВКонтакте”. Там з’явилися нові абсурдні подробиці, які іноді між собою не дуже збігалися.
Як пише видання “Стоп Фейк” Антон Гура опублікував нібито скриншот листування з українським командиром, який застерігає бійців від вживання води «Saint Spring», бо нібито українським військовим поставили отруєну бутильовану воду.
Мар’ян Чава
Одним з головних медійних ресурсів Чави є YouTube-канал «Знай Свої Права!», створений 17 трав. 2021 р. Перші відео на ньому (з тих що доступні для перегляду), належать до осені 2021 року. Цих відео всього кілька, і з них зрозуміло, що ми маємо справу з противниками вакцинації, або як вони себе ще називають – захисниками прав людини. Крайнє відео перед повномасштабним вторгненням датовано 18 лютого 2022 року, і на ньому він разом з кількома представниками того самого руху намагається пройти в зачинену школу. На цьому відео він представляється від імені організації «Доста-Україна». І це дає нам перший зв’язок.
Трохи про «Доста-Україна». Організація заснована на Закарпатті. Засновники, за даними YouControl, – Павлов Павло Павлович, Крічфалуші Олександр Іванович та Марадик Василь Васильович. З відкритих джерел можна знайти наступні факти.
“Серед «досягнень» цих псевдоактивістів і крадіжки у великих розмірах, і побиття, і зґвалтування групою осіб та у неприродний спосіб і навіть убивства. Не кажучи вже про систематичне хуліганство, котре з боку цих «лідерів» чомусь, не завжди помічають правоохоронні органи. Хто ж вони насправді — лідери ГО «Доста»?” – пишуть ЗМІ. “Павло Павлов починав свою «активістську» кар’єру у складі організованого злочинного угрупування кримінального авторитета «Копчі» з Великого Березного, який займався переправкою нелегалів. За таку протиправну діяльність та ще за ряд суміжних злочинів, в основному, за нанесення тілесних ушкоджень, Павлов отримав перший реальний термін, яким навіть хизується сьогодні, мовляв, сидів за діло”.
Прикриваючись волонтерством, у 2014 році Павлов заявив про себе, як захисник прав так званих «пересічників». Результатом такої «правозахисної» роботи стало блокування КПП з метою збирання Павловим та його оточенням грошей з тих же «пересічників» за вирішення питань перетину кордону. Сама ж «пересічка» завдяки образам Павлова у бік прикордонників на Закарпатті стала неможливою. Паралельно Павлов почав «боротися» із нелегальними рубками лісу та нелегальними заправками з метою отримання так званої «мзди» та взяття під контроль цих же нелегальних рубок.
“Інші активісти цієї організації – Іван Бовкун (Хустський осередок ГО «Доста»), засуджений за зґвалтування неприроднім шляхом із нанесенням жертві важких тілесних ушкоджень, Василь Білак, помічник голови ГО «Доста», засуджений за вбивство та групове зґвалтування” – пишуть в ЗМІ.
В червні 2020 року в Чернівцях стався скандал, коли на мітингу біля міськради представника організації “Доста” Назара Никорчука ветерани АТО (на той момент) облили зеленкою.
“Через нього озвучуються стандартні кремлівські заготовки: “в Україні громадянський конфлікт”, “ветерани це порохососи які воювали за медальки”, “потрібно вводити референдуми”, “ветеранські та інші патріотичні заходи, це проплочені акції”, “українці і росіяни браття”, “яка разніца на якій мові розмовляти” та інші стандартні заготовки п’ятої колони”, – повідомила про цей інцидент Алла Ткачук.
Примітно, що поруч з Никорчуком на фото Петро Сологуб, один з героїв публікації «Під прикриттям волонтерства в Україні діє потужна мережа російських пропагандистів та ймовірної агентури».
Також з відкритих джерел відомо, що ГО «Доста Україна» була організатором різних акцій проти «примусової кампанії вакцинації» в Україні. Наприклад, у Вінниці. В листопаді 2022 року представники цієї організації виступали проти “не справедливого вибіркового відключення світла” під час російських ракетних ударів по інфраструктурі. Голову ГО “Доста” Павла Павлова підозрюють у скоєнні смертельної ДТП, яка трапилась на об’їзній Ужгорода 5 грудня 2017-го, Івана Бовкуна – одного з найближчих соратників Павла Павлова – у “протиправному вимаганні коштів у приватного товариства за нестворення йому перешкод у діяльності, коли він намагався вплинути на керівників фірми, яким пропонував «закрити питання», щомісяця сплачуючи певну суму коштів. В іншому випадку – погрожував фізичною розправою, зривом роботи шляхом систематичних викликів поліції на об’єкти, де працювали робітники товариства, а також оприлюдненням відеозйомок усього цього в соціальних мережах”.
В жовтні 2020 року під офісом “Чернівцігаз” відбулася акція “з вимогою скасувати плату за транспортування голубого палива та зменшити тарифи, зробивши їх доступними для людей”, яку організувала громадська організація «Доста», а заявником був “журналіст-розслідувач із Всеукраїнської громадської організації «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ – РУХ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ» Петро СОЛОГУБ”. Ще один зв’язок між ГО “Доста” і Петром Сологубом.
У 2022 припускали що саме Петро Сологуб є головним публічним представником “антивакцинаторського руху” в Чернівцях та має тісні зв’язки з Антоном Гурою.
ГО “Доста” має розгалужену мережу осередків на заході України, а також – в Луганській, Харківській, Полтавській та Київській областях.
Не меншу мережу побудував і Мар’ян Чава.
Зараз діяльність Мар’яна Чави та його зосереджена на кількох напрямках, де протидія мобілізації – лише один з напрямків.
Додатково в 2022-2023 роках було визначено кілька десятків осіб, які ймовірно також причетні до організації протидії мобілізації (стояли у витоків цього процесу) або поширювали наративи, що збігалися з російськими. Ця інформація була передана у відповідні служби.
Критичний момент №1 (перша половина 2023)
На початку 2023 року в Україні сформувалося протиріччя між двома інформаційними потоками. На фоні успіхів осені 2022 року (звільнення Харківщини та Херсону), попри важку битву за Бахмут, створювалося відчуття швидкої перемоги. Офіційна комунікація будувалася навколо гасла “Стань частиною армії, що переможе росію”. Для посилення цього наративу було запущено кампанію в соціальних мережах, яка стверджувала, що не долучитися до ЗСУ – означає бути боягузом, якому буде соромно дивитися в очі оточенню.
Проте цей підхід мав зворотний ефект – ті, хто дійсно боявся війни, отримували додаткове підтвердження своїм страхам. Твердження про швидку перемогу (підкріплені появою чуток про можливі вибори) спонукали цю категорію громадян усіляко уникати мобілізації – “треба лише перечекати”. Фінальною негативною крапкою цього періоду стала кампанія “мужність перемагає страх”, яка лише поглибила розрив між офіційною комунікацією та реальними настроями значної частини суспільства.
Цей період відзначився завершенням формування мереж протидії мобілізації по всій території України. Раніше створені канали та групи (описані в попередніх розділах) об’єдналися в кілька десятків мереж, які як дублювали одна одну, так і координувалися в потрібний момент.
Особливо небезпечною стала діяльність мережі, яка активно використовувала наратив “я перебуваю в статусі людина”. Її учасники почали створювати фейкові обласні та місцеві “державні адміністрації”. Мережа пішла далі звичайної протидії мобілізації – розпочала пропаганду щодо відмови від українського громадянства, створення паралельних органів влади та навіть “реєстрацію в ООН нової республіки Україна”.
Для координації дій було створено спеціальний мобільний додаток, який дозволяв:
• Повідомляти про своє місцеперебування
• Отримувати поради щодо дій у різних ситуаціях
• Мати власний аналог застосунку “Дія” з “посвідченням особи Людини”
Треба підкреслити, що «утворення органів місцевого самоврядування», яке здійснювали ці мережі, вочевидь не знаходило реакції в української контррозвідки. Можливо це робилося з певною метою, проте безкарність породжувала масштабування цих мереж.
В той самий час відбувалися роздачі повісток на сесіях рад різного рівня, що сприймалися як імітація, тим більше що реальної мобілізації після цього не відбувалося.
Ще одним фактором впливу були поодинокі, але гарно розкручені випадки, коли суди визнавали мобілізацію незаконною.
З квітня-травня 2023 року розпочалося масове поширення відео з нібито силовими затриманнями під час мобілізації. Якщо спочатку ці відео були постановочними, то згодом мережі протидії мобілізації почали цілеспрямовано провокувати працівників ТЦК на застосування сили.
Важливо зазначити – в першій половині 2023 року в інформаційний простір України поступово вводили слово «бусифікація», яке на той момент «жило» виключно у відео, які можна вважати поширеними російською пропагандою.
Активно проти «силової мобілізації» виступали і такі народні депутати як Георгій Мазурашу.
Найбільш відомими провокаторами стали згаданий раніше Мар’ян Чава з Дрогобича та Роман Заволока з Полтави (якого було затримано в серпні 2023 року і пізніше засуджено до 6 років ув’язнення). Їхній метод був однаковим – фіксувати на відео свої атаки та образи, демонструвати можливість уникнення мобілізації та провокувати силовий конфлікт.
В той самий період відбувалися й перші фізичні сутички між цивільними та військовими, про які масово писали ЗМІ. У червні 2023 року була поширена інформація, що у селі міського типу Рокитне в Київській області напали на представника ТЦК СП і жорстоко побили його. В липні 2023 року в Ужгороді співробітник військкомату побив жінку на вулиці на очах її чоловіка-військовослужбовця, за що його було звільнено.
Як ми бачимо на прикладі першої події, українські медіа поширили інформацію про ймовірно побутовий конфлікт як про такий, що пов’язаний з виконанням працівником ТЦК своїх службових обов’язків, нібито він «не тих мобілізував».
Частина ЗМІ публікувала матеріали, які можна трактувати як заклик до опору, в тому числі і збройного, працівникам ТЦК.
«Без рішення суду не можна вдиратися в чужий дім, але працівники ТЦК Хмельницької області знехтували цією нормою. Українській судовій практиці відомі приклади, коли ті, хто проникав у житло, отримували кулю, а закон був на боці того, хто стріляв» – писало в липні 2023 року популярне видання «Фокус».
В той час як правоохоронні органи зосередилися на виявленні дрібних шахраїв, які намагалися монетизувати тему мобілізації через збір коштів, професійна агентурна мережа методично розбудовувала свій вплив та нарощувала аудиторію інформаційних каналів.
Їхня діяльність була системною та виваженою. Особливо ефективним виявилося використання реальних випадків корупції в ТЦК. За класичною схемою дезінформації, до достовірних фактів про хабарництво та незаконне збагачення окремих працівників ТЦК додавалася невелика частка дезінформації, формуючи наратив про те, що вся система мобілізації існує виключно для збагачення її учасників.
Показовим прикладом успішної маніпуляції стала ініціатива щодо заміни працівників тилових ТЦК на поранених військових та бійців з ротації. Це рішення, логічне на перший погляд, мало неочікувані наслідки – на посади потрапили військові з бойовим досвідом, які втратили побратимів та часто страждали від ПТСР. Як наслідок, кількість агресивних затримань та конфліктних ситуацій суттєво зросла.
Саме провокування публічних силових конфліктів було одним з ключових завдань. Особливо показовим став інцидент у Львові, де громадянин вдарив військового в обличчя після застосування останнім газового балончика. Примітно, що початок конфлікту залишився поза кадром, що характерно для провокацій, подібних до тих, які влаштовували Мар’ян Чава у Дрогобичі та інші провокатори. Однак, якщо в більшості випадків військові уникали ескалації, то у Львові провокація досягла мети.
Безкарність таких провокаторів забезпечувалася потужною юридичною підтримкою та значними фінансовими ресурсами. Їхні адвокати успішно оскаржували “незаконність мобілізації” у судах, створюючи прецеденти та надихаючи інших на спротив.
Підконтрольні мережі канали масово поширювали відео успішного протистояння з військовими та правоохоронцями, формуючи у суспільстві переконання, що мобілізації підлягають лише ті, хто “не зміг відстояти свої права”. Коли кількість відео з силовими затриманнями досягла критичної маси (кілька сотень), а окремі випадки, як-от стрілянина в Дніпрі та затримання в Одесі, набули широкого розголосу, мережа додала кілька явно постановочних відео. Зокрема, сумнівним виглядає відео з Шостки, де нібито військові закидають людину до багажника – класичний приклад інформаційно-психологічної операції для зміщення акцентів суспільної уваги.
Не сприяли мобілізації і відверто дивні рішення, які згодом або спростовували, або скасовували.
Поширення постановочних і згодом реальних відео про поодинокі силові затримання мало подвійну мету: створення розколів в українському суспільстві та вплив на міжнародну аудиторію.
Деякі з цих відео поширювали впливові міжнародні фігури, зокрема Ілон Маск, не маючи можливості перевірити їх достовірність. Активно використовувався хештег #conscription для посилення міжнародного впливу. Ймовірно, ця кампанія частково вплинула на подальше призупинення американської допомоги, особливо враховуючи відсутність адекватної комунікації з представниками республіканської партії США.
Варто звернути увагу, що в одному з твітів дано скриншот з публікації у Foreign Policy, де сказано буквально наступне: «США мають негайно припинити підтримку України через порушення прав людини при мобілізації».
Це – стаття за 2022 року, де йшлося про достатньо швидко визнаний безглуздим наказ про заборону переміщення між областями. Проте і свою негативну роль він також відіграв.
В цілому, цей етап в першу чергу характеризується тим, що українське військово-політичне керівництво та відповідальні за мобілізацію та її інформаційний супровід установи не здійснювали довгострокового планування, на виклики реагували хаотично. Що дозволяло «гасити пожежі», але накопичувало проблеми. Паралельно варто відзначити ігнорування відкритої діяльності російських мереж відповідними службами, що може бути пояснено невірною оцінкою загроз. Проте це матиме надалі дуже серйозні наслідки.
Критичний момент №2 (осінь 2023)
В цей період заклики до активного силового спротиву мобілізації набули системного характеру. Почали публікуватися “списки працівників ТЦК”, з’явилися численні відео на тему “повернувся з фронту і покарав працівника ТЦК, який тебе мобілізував”. Поширення таких матеріалів відбувалося на тлі наближення зими, очікування чергових блекаутів, нереалізації оптимістичних очікувань початку року та посилення російської пропаганди.
Корупція в ТЦК та наявність планових показників мобілізації змушували працівників центрів комплектування вдаватися до мобілізації “будь-кого” та застосовувати жорсткіші методи примусу, ніж того вимагала ситуація. Значна частина цих відео потрапляла в мережу і спричиняла скандали.
Ворожі інформаційні ресурси та медіа, яких цікавила не об’єктивна реальність, а вірусний контент, активно використовували будь-який відео та фотоматеріал, де відбувалися якісь дії з людьми у військовій формі для нагнітання істерики та підсилення наративу, що працівники ТЦК застосують тільки грубу силу для забезпечення мобілізації.
Наприклад, сімейний конфлікт став причиною для поширення дезінформації що працівники ТЦК використовують машини швидкої для прихованої мобілізації.
Також внаслідок цього на фронт потрапляли люди, які навіть за наявності мотивації не могли повноцінно виконувати бойові завдання. Військові частини, формально укомплектовані, втрачали боєздатність, що призводило до зниження мотивації та посилення негативного зворотного зв’язку.
Ситуацію погіршувала відсутність реформ мобілізації, які були анонсовані міністром оборони Резніковим. Через зміну команди Міноборони ці ініціативи або застрягли в бюрократичних процедурах, або були відкинуті через амбіції нових керівників.
Продовжилася хибна комунікація питань мобілізації, коли заклики до реформ або справедливого розподілу навантаження трансформувалися в наратив що «мобілізації це квиток в один кінець».
Для російської пропаганди цей період став особливо продуктивним. Склалася оптимальна для ворога картина:
• Втома бійців, які півтора року перебували без ротації
• Зростання кількості українців, які відмовлялися від мобілізації “через корупцію”
• Відсутність ефективної мотиваційної кампанії від України при активній антимотиваційній кампанії з боку росії
• Розрив між обіцянками влади навесні та реальністю
• Поширення конфліктних наративів про “сцикунів”
• Наближення зими та турбота про власні родини
• Агресивні дії працівників ТЦК, вулична роздача повісток у брутальний спосіб
• Щоденні повідомлення про корупцію в ТЦК
• Надмірна бюрократизація армійських процедур
Все це створило підґрунтя для подальшої ескалації протистояння між суспільством та системою мобілізації.
В кінці 2023 року з’явилося вікно можливостей для зміни ситуації. В жовтні-листопаді стало остаточно зрозуміло, що швидкого завершення війни не буде, а контрнаступ не досяг запланованих цілей. Додатковим фактором стало призупинення американської допомоги. Українське суспільство різко змінило свої очікування від позитивних (швидка перемога) до невизначених. Публікація статті Валерія Залужного про перспективу тривалої війни та публічна дискусія про необхідність мобілізації 500 тисяч українців створили момент для чесного діалогу з суспільством.
Цей момент міг стати точкою для перезапуску суспільних процесів та реформування системи мобілізації через відверту розмову з українцями, визнання об’єктивних причин невиконання воєнних планів та впровадження нових підходів. Реформу було ініційовано, але її старт був скомпрометований невиконаною обіцянкою щодо демобілізації, що стало однією з ключових проблем.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA, системно відстежуючи деструктивний російський вплив на мобілізацію, регулярно інформувала як публічно, так і напряму партнерів в Секторі безпеки та оборони, про загрози, які виникають та ймовірні сценарії розвитку подій.
У вересні 2023 року ми вперше публічно наголосили, що ймовірність сценарію зриву мобілізації становить 90% та наголосили на кроках, які необхідно зробити, щоб виправити ситуацію. В той момент ми вперше попередили про ризики масових заворушень при спротиві мобілізації та сутичок зі застосуванням зброї.
Продовження в наступній частині.
Залишити відповідь