Нейтралізація деструктивного російського впливу на процес мобілізації в Україні: ретроспективний аналіз та стратегія часткової військової служби як довгострокове рішення. Частина 1 – 2022 рік
Про організаторів (Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA)
Історія нашої команди розпочалася в травні 2022 року з групи волонтерів, яка вирішила включитися в процес допомоги українській державі на інформаційному фронті. В координації з Сектором безпеки та оборони України було розпочато моніторинг соціальних мереж шести областей західного регіону, з липня — здійснювався системний моніторинг виявлених мереж на всій території України.
З жовтня ініціатива завдяки підтримці Фонду Ганнса Зайделя в Україні набула інституційної сталості та отримала назву Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA.
З початку роботи команда співпрацювала з Силами безпеки та оборони України, має кілька відзнак. В роботі використовуються найбільш сучасні інструменти та методики, великий шмат роботи здійснюють інструменти штучного інтелекту, в тому числі для відстеження зловмисних російських наративів. Команда розробила свої унікальні методики та співпрацює з кращими експертами та аналітиками.
Ключову допомогу як провайдер даних надала команда, якій ми безмежно вдячні.
З листопада 2024 року експерти команди беруть участь в закритій спільноті з обговорення ключових безпекових питань — Українському безпековому клубі, який є майданчиком для координації кращих фахівців у своїх напрямках. Фінальна стадія дослідження, яке презентується, відбувалася завдяки організаційній підтримці Українського безпекового клубу.
Сьогодні публікуємо першу частину матеріалу.
Важливе уточнення:
Для збору інформації, яка стала основою дослідження російського впливу на процес мобілізації, переважно використовувалося спеціальне програмне забезпечення на основі штучного інтелекту. Методологію, засоби перевірки та обробки ми в цій публікації не розкриваємо. Вони надані партнерам в Секторі безпеки та оборони.
Частина зібраних та наявних матеріалів не публікується, але передана відповідним службам Сектору безпеки і оборони (і передавалася починаючи з червня 2022 року).
Також зазначаємо, що все, що ви прочитаєте далі, особливо в частині аналізу та висновків, є нашими суб’єктивними думками та не може слугувати підставою для обвинувачень у наклепі. В усіх випадках де це можливо ми надаємо посилання на інформацію з відкритих джерел, а висновки, які ми робимо, можуть бути помилковими.
Ці матеріали на момент публікації передані у відповідні державні органи для вивчення і реагування.
Проблематика мобілізації
На початку 2025 року ситуація з мобілізацією в Україні значно ускладнилася через резонансні випадки застосування сили проти військовослужбовців та теракти в ТЦК та СП. Впровадження проєкту «Контракт 18-24», попри заявлену мету, ймовірно матиме прямо протилежні очікуваним наслідки.
При розробці цього проєкту не було враховано кілька критичних факторів, що створили підґрунтя для посилення деструктивного російського впливу. Перш за все, проєкт виявився у прямій суперечності з суспільним запитом на справедливий розподіл мобілізаційного навантаження. Особливо гострою стала проблема відсутності механізму демобілізації для військових, які перебувають на фронті з 2022 року, до того ж що нова категорія військових отримала право на демобілізацію після року служби. Додаткову напругу створила суттєва різниця в матеріальному забезпеченні військовослужбовців, включаючи тих, хто близький за віком або пішов добровольцем до досягнення 25 років.
Поточна система мобілізації створила комплекс взаємопов’язаних проблем, які підривають мотивацію потенційних військовослужбовців. Безстроковість військової служби та практична неможливість повернутися до цивільного життя, окрім випадків важкого поранення, породжують у людей відчуття безвиході. Військовослужбовці фактично випадають з особистого та економічного життя на невизначений термін, що створює значний психологічний бар’єр для тих, хто міг би добровільно мобілізуватися.
Особливо небезпечним став ефект негативного зворотного зв’язку у системі мобілізації. Складні умови служби та відсутність чітких перспектив демобілізації знижують кількість добровольців, що призводить до посилення примусової мобілізації. Це, своєю чергою, викликає ще більший спротив у суспільстві та подальше зниження мотивації. Ситуація погіршується через зростаюче відчуття несправедливості як серед цивільних, так і серед військових, які тривалий час перебувають на фронті без ротації.
В малих громадах ситуація набуває особливої гостроти, де спостерігається зростання як ненасильницького спротиву мобілізації, так і випадків застосування сили. Усе це створює сприятливе середовище для поглиблення розколів в українському суспільстві, чим активно користується російська пропаганда.
Наявна система мобілізації зайшла в глухий кут, де посилення примусових заходів лише погіршує ситуацію. Стає очевидним, що для розв’язання комплексної проблеми потрібен принципово новий підхід, який би враховував як військові потреби держави, так і соціальні реалії, фактично — новий суспільний договір щодо мобілізації.
Хронологія розгортання дезінформаційних кампаній
Початкова фаза (весна 2022 року)
Одразу після того, як зазнав невдачі план росії щодо захоплення України протягом кількох тижнів, кремль почав готуватися до довгострокового планування своїх операцій. Одним з елементів цієї підготовки стало внесення розколів в українське суспільство, в тому числі й щодо мобілізації.
Варто відзначити, що і підготовка до повномасштабного вторгнення супроводжувалася подібними діями. Наприклад, можна згадати як одночасно відбувалися і реальні протестні акції, які характерні для демократичної України, і відверто дивні акції, як перекриття центру Києва противниками вакцинації, так і похід «руху підприємців» з «вимогами» до американського посольства. В деструктивному руслі в той момент йшов рух т.зв. «євробляхерів», який починався з іншою метою, але також був інфільтрований російським впливом. Проте корумпованість російських агентів в Україні, ймовірно, сприяла їх неуспіху.
Важливо підкреслити, що росія здійснювала деструктивний вплив через організаторів та провокаторів, ймовірно використовуючи частину лідерів згаданих рухів “в темну”. Було б помилкою вважати всіх учасників оплаченими агентами росії чи ідейними ворогами України. В Україні існувала практика оплачуваної участі в публічних заходах, тому частина учасників могла бути залучена саме таким чином.
Починаючи з квітня-травня 2022 року росія розгорнула масштабну кампанію в інформаційному просторі. Було запущено одразу багато різних наративів, ймовірно, з метою протестувати які знайдуть відгук. Серед основних можна згадати “всіх кинули на м’ясо”, “голі-босі сонечки”, “волонтерську допомогу вкрали”, “мобілізують інвалідів”. На той момент це було створення паралельної реальності на фоні реальних черг добровольців до ТЦК.
Особливу роль вже тоді відігравали телеграм-канали, які повідомляли про місця роздачі повісток, хоча силової мобілізації тоді не існувало, а покарання за неявку було символічним. Наше розслідування, включаючи вибіркові перевірки, показало, що значна частина повідомлень була фейковою. Навіть коли наші волонтери надсилали свідомо неправдиві повідомлення за відсутності військових у вказаних місцях, ці повідомлення миттєво публікувалися без перевірки.
Проте саме ці канали почали формувати установку, що роздача повісток несе загрозу українцям! Саме з них у квітні 2022 року росія почала системну роботу, яка в 2024 році завершилася організованими спільнотами по всій Україні!
Наприклад, телеграм-канал“Де роздають повістки – Львів”з адмінським акаунтом @Sage_Lviv. Моніторинг цього каналу в червні 2022 року дозволив виявити потенційних адміністраторів через їхні необережні публікації, включаючи “звіти про волонтерську допомогу” з ідентифікуючими деталями. Подібні канали діяли по всій Україні, створюючи атмосферу страху навколо повісток, представляючи їх як “квиток на неминучу загибель”, використовуючи як Телеграм, так і Viber.
Основними джерелами дезінформації були кілька ключових осіб, чиї матеріали масово тиражувалися через різні канали. Окремі дописи набирали до 100 тисяч репостів, а відео – мільйони переглядів. Характерною особливістю було прикриття інформаційної діяльності волонтерством та постійна зміна акаунтів, що ускладнювало відстеження (через це у 2025 році практично неможливо знайти сліди цієї діяльності).
У першій половині 2022 року просувалися такі основні наративи: • Більшість злочинів на території західного регіону України здійснюють переселенці • Підрозділи Територіальної оборони абсолютно не забезпечені, мають погане командування, відправляються на передову як гарматне м’ясо • Командування військовими частинами некомпетентне, що призводить до значних втрат • Дефіцит базових товарів (наприклад, солі) • Забуття бійців Азову з Азовсталі • Приховування інформації про зниклих безвісти військових • Невиплата зарплат військовим • Протиставлення місцевих та приїжджих
Важливо розуміти, що проблема бійців з «Азовсталі» буде використовуватися росією постійно, і зрозуміле бажання рідних героїв повернути рідних додому, ворог буде неодноразово використовувати для тиску на Україну, деморалізації українських військових та їх родин.
Примітно, що до протидії мобілізації долучилися навіть деякі блогери, раніше пов’язані з Петром Порошенком, зокрема Роман Реведжук та Мирослав Олешко. Оскільки антимобілізаційна риторика була несумісною з політичною позицією колишнього Президента, ці блогери увійшли в гострий публічний конфлікт з колишніми однодумцями.
Ключовим висновком є те, що саме в період з квітня по червень 2022 року було закладено основу системної протидії мобілізації в Україні. Оскільки для росії ця кампанія не була заздалегідь спланованою (розраховували на “взяття Києва за три дні”), спочатку активно використовувалися агенти впливу, раніше впроваджені в рухи антивакцинаторів та підприємців. Згодом частина цих агентів продовжила діяльність, частина відійшла в тінь, а деякі виїхали з України та ведуть пропаганду звідти.
Розгортання (середина 2022)
В середині літа 2022 року росія, проаналізувавши результати тестових наративів початкової фази, знайшла перші чутливі точки для посилення впливу. Головним напрямком стала тема українських полонених та тиск на їхні родини. Попри те, що питання обмінів вирішувалося достатньо успішно як для умов повномасштабної війни, росія посилено тиснула на родини тих, хто залишався в полоні. Особливо цинічно було використано теракт в Оленівці.
Ці маніпуляції призвели до спроби організації першого “мінімайдану” 21 серпня 2022 року, який було оперативно припинено. Організатора акції, Олексія Оскера, було заарештовано, хоча й ненадовго.
В той період почалися і перші помилки української влади, зокрема — видача повісток порушникам комендантської години, учасникам вуличних бійок тощо. Формування образу повістки як покарання за деякий час почне відігравати дуже негативну роль.
Важко пояснити й доцільність, наприклад, роздачу повісток біля церков у великі християнські свята. І якщо новина з Рівного від квітня 2022 року може бути і дезінформацією, то повідомлення Миколи Княжицького від липня того ж року спричинило скандал.
Важливо відзначити й технологічну складову кампанії. Хоча Телеграм стрімко набирав популярність як джерело інформації, основною платформою для формування зловмисних наративів став ТікТок. Саме там публікувалися оригінальні відео, які потім поширювалися в інших соціальних мережах. Особливою популярністю користувалося поширення таких відео через групи прихильників езотерики та конспірології.
В цей же час на арену вийшли й “правозахисники”, які надавали публічні поради щодо “поведінки з працівниками ТЦК”. Вже тоді з’являлися поодинокі наративи про незаконність війни та мобілізації, деякі адвокати агітували не зважати на прикордонників та виїжджати з України, стверджуючи що законних обмежень не існує. На жаль, українські медіа надавали їм трибуну, запрошуючи навіть в ефір єдиного телемарафону.
Паралельно з телеграм-каналами, згаданими у попередньому розділі, почали формуватися закриті спільноти у Viber, які акумулювали всіх, хто ставав жертвою пропаганди. Саме Viber, а не Телеграм, став основним месенджером для координації протидії мобілізації і залишається таким до сьогодні.
В цей же період почали набувати розголосу перші корупційні випадки в ТЦК, в соцмережах поширювалися розцінки та методи ухилення від мобілізації. Ймовірно, саме цей момент став ключовим, коли корупціонери в ТЦК відчули безкарність і відсутність контролю за їхнім способом життя. Значна частина цих історій була вигадана.
Важливим елементом кампанії стало використання проросійськими силами “блогерів-розслідувачів”, таких як Остап Стахів, який активно розкручував історію дезертира з 24 окремої механізованої бригади Сергія Гальченка. Останній поширював неправдиві історії про “нелюдські умови на Яворівському полігоні”, стверджуючи, що “з 30 чоловік взводу 5 отримали запалення легенів”. Його наративи чітко повторювали російську пропаганду про “зраду” і “поганих українських командирів вищого рівня”.
На перший погляд, здавалося, що різні актори (Оскер, Стахів, Гура та інші) діяли незалежно. Проте аналіз показав існування координованої мережі поширення їхнього контенту, яка забезпечувала масовість охоплення їхніх відео, дописів та наративів. Відстеження ускладнювалося частим блокуванням їхніх профілів та практикою публікації відео через порожні акаунти.
Залишити відповідь