Він хотів миру для нас, а сам пішов у вічність
Звістка про смерть завжди болюча, а особливо тоді, коли йдеться про рідних чи знайомих. Війна приносить українському народові багато болю і страждань. Найстрашнішим у реальності часу є величезні людські жертви. Втрати серед мирного населення, руйнування міст і сіл – все це стає частиною повсякденного життя, що є непоправною трагедією. Але, на жаль, реальністю є і те, що на війні майже три роки гинуть наші захисники. Весь цей час ми прожили лише завдяки мужнім воїнам Збройних Сил України, які боронять рідну землю і вдень, і вночі, знищуючи ворожу силу.
Невимовний біль охопив Кириківську громаду через сумну звістку про загибель земляка, вірного сина України.
27 січня 2025 року війна забрала ще одне молоде життя: старший солдат Чернігов Андрій Володимирович, 1994 року народження, під час виконання бойового завдання загинув смертю хоробрих. Вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, він віддав своє життя за наше майбутнє.
Андрій Чернігов народився у мальовничому селі Катанському, у звичайній сільській родині Людмили Степанівни і Володимира Петровича Чернігових, був молодшим їхнім сином. Навчався у Катанській школі, закінчив дев’ятирічку.
Після школи професійну освіту здобував у філії ДНЗ «Охтирський центр ПТО» смт Велика Писарівка. По закінченню навчання працював на залізниці, а маючи умілі руки, ще й додатково заробляв собі на життя, виконуючи різні роботи. Згодом одружився, на світ з’явився син.
Два роки тому Андрій Чернігов підписав контракт на службу у прикордонних військах. Попросився захищати кордон на Сумщині, де народився і виріс, бо вважав, що любов до рідного краю міцно триматиме його на цім світі і додаватиме сил і впевненості у перемозі.
Земляки запам’ятали його товариським і дружелюбним, веселим і щирим і зовсім не вірять у те, що це могло статися з їхнім односельцем.
«Із Андрієм ми були добре знайомі, більше того, у нас були теплі, дружні стосунки. Ми – хороші сусіди. За віком я трішки старша від нього, тож у дитинстві мені доводилося його ще й нянькувати. З тих пір наша дружба була міцною. Ми росли і продовжували спілкуватися. Незнайомі люди інколи вважали, що ми брат із сестрою, – розповідає Юлія Байстрич. – Знала Андрія як роботящу людину. Навіть коли вже служив, знаходив час, щоб допомогти батькам по господарству. Він виріс у простій трудолюбивій родині колгоспників. Тато працював трактористом, а мама – на фермі, тож не дивно, у кого він такий удався. За добу перепочинку, коли виходив із позиції і потрапляв додому, міг переробити всю роботу, жодної хвилини не сидів склавши руки. Навіть мама Людмила Степанівна говорила синові, щоб він хоч трішки відпочив, та він нікого не слухав! 30 січня він мав би приїхати у відпустку, ми всі його чекали. Зі старшим братом Сергієм вони були дуже дружні, один за одного стояли горою. Між ними був дуже чутливий зв’язок. Сергій того дня відчув щось недобре, навіть підійшов до мами і сказав: «Мамо, в мене дуже неспокійно на душі, я хвилююся за Андрія, серце підказує, ніби з ним щось сталося…». Останню смс-ку брат отримав від Андрія 26 січня, той писав: «Братуха, тут жах, нам хана!». А потім зв’язок перервався. Мабуть, Андрій в той момент уже розумів, що живим звідти не вийде…
Андрій Чернігов мав багато друзів, бо завжди був комунікабельним, веселим, щирим і добрим. У селі у нас небагато людей, є переселенці з Харкова, ближнього прикордоння, але Андрія всі знали. Його шестирічний син дуже любив свого тата, завжди чекав зустрічі з ним. Він часто повторював: «Тато в мене військовий, він руських б’є». Для свого маленького хлопчика він був найкращим героєм.
Як учасник бойових дій Андрій мав неодноразові подяки від керівництва 5 прикордонного загону, в якому служив, за сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, проявлені під час захисту державного кордону України. Я не можу повірити, що мій друг пішов назавжди у світ інший».
Про Андрія Чернігова розповів і його однокласник Олександр Спасьонов: «Не віриться, що це трапилося з Андрієм. Ми з ним разом навчалися дев’ять класів. Нас у класі було дев’ятеро учнів, серед них – одна двійня і близнюки. Ми всі дружили між собою, були згуртовані, разом проводили дозвілля, все знали одне про одного. Наш випуск був останнім, бо потім школу в селі закрили. Коли подорослішали, однокласники роз’їхалися, хто куди. Життя у кожного склалося по-різному, та ще й війна порозкидала людей по світу. Андрій пішов захищати рідних і Україну від ворога, але з ним ми спілкувалися до останнього. Ось і не так давно йому пощастило побувати вдома, хоч і недовго. У таких випадах він завжди намагався використати свій час із користю. У розповідях про свою службу був не дуже красномовним, ми й розуміємо, що так має бути, хоча ж завжди говорив, що ЗСУ переможуть. А за декілька днів він обіцяв приїхати у відпустку. А бачите, як вийшло, на жаль, не судилося. Він був хорошою людиною».
У тяжку хвилину староста села Іван Зеленін, приватний підприємець Микола Плотніков, сільгоспвиробник Сергій Баличев та всі односельці не залишилися осторонь чужого горя, що в такий момент стало загальним, а разом допомогли родині Чернігових пережити страшну втрату, підтримали їх морально і матеріально.
Прощання відбулося у рідному будинку, поховали Андрія Чернігова на кладовищі с. Катанського Кириківської громади. В останню путь нашого захисника проводжали рідні і близькі йому люди, бойові побратими, представники Кириківської селищної ради і Катанського старостату. Андрій Чернігов віддав найцінніше, що у нього було, – життя, яке могло б бути квітучим, щасливим, багатообіцяючим… Низький уклін батькам за виховання сина, справжнього чоловіка і воїна. Царство Небесне нашому Герою. Вічна і світла йому пам’ять.
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь