Січень місяць багатий на свята і наших знаменитих іменинників. Кожен рік починається із дня народження батька нашого Степана Бандери, у січні народилися Василь Стус, Василь Симоненко, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Агатангел Кримський, Леонід Чернов, Іван Огієнко… Згадаємо імена великих українців. Та все ж звернемося до краєзнавства і пошануємо нашого земляка-ювіляра Никанора Онацького. 9 січня 2025 року йому виповнилося 150 років із дня народження. Тривалий час ім’я Никанора Онацького залишалося у забутті. Та завдяки сучасним дослідникам і відкриттю архівів колишнього КДБ ми дізнаємося правду, яку від нас приховувала радянська влада. До вашої уваги краєзнавча розвідка про цікаві факти із біографії великого українця Сумщини.
НИКАНОР
ХАРИТОНОВИЧ
ОНАЦЬКИЙ
(09.01.1875 — 23.11.1937рр) – український живописець, поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Народився на хуторі Хоменки Гадяцького повіту, Полтавської губернії (нині село Мирне Липоводолинської громади, Сумської області).
1891р. – закінчив Гадяцьке повітове училище. Виявив хист до малювання;
1899 -1906 рр – навчання у московському технічному училищі, Одеському художньому училищі, петербурзькій академії мистецтв;
1906-1913 рр – Лебедин, викладач малювання у чоловічій та жіночій гімназіях. Одружився із Надією Кривошеєвою. Оселилися на вулиці Охтирській.
У Лебедині народилися їхні діти Наталя та Андрій, наймолодша донька Оксана народилася у Малій Павлівці, на Охтирщині. Н.Онацький пише вірші, публікується у літературних альманахах разом із Лесею Українкою, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським;
1911рік — стає відомий, як художник. Учасник Першої української художньої виставки у Києві;
1913-1933рр. — родина Онацьких переїздить у Суми. Никанор Харитонович — викладач малювання і креслення у Сумському кадетському корпусі.
1920рік — організовує відкриття історико-краєзнавчого музею, який нині носить його ім’я — Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького;
1933 рік – родина Онацьких переїжджає до Полтави;
1934рік – арешт;
1937 рік, 23 листопада комуністи розстріляли художника Никанора Онацького.
«4 вересня 1937 року до помешкання приїхали працівники НКВС. Квартиру обшукали, Онацькому наказали збиратися в дорогу. Відтоді родичі його не бачили… У часи перебудови вдалося віднайти протокол допиту від 14 листопада 1937 року. Никанор Онацький признав себе «винним».
Вирок: «Бывший эсер, в 1934-1935 годах арестовывался за контреволюционную деятельность, участник контрреволюционной националистической организации. Расстрелять».
Вирок виконали за дев’ять днів у Полтавській тюрмі. Місце поховання невідоме.
Можливо, останки Никанора Онацького є серед 10 тисяч жертв НКВС, знайдених 1990-го в урочищі Триби під Полтавою».(3.03.2015р. журнал «Країна»).
СПОГАДИ НАДІЇ ОНАЦЬКОЇ
Вони познайомилися 1906 року. Никанор Харитонович тоді викладав у гімназії в Лебедині. Надія була його студенткою. Сама — із дворянської родини. «Похвалилася батькам про заміжжя, — згадує Надія Онацька. — Мовляв, жениху вже 34 роки, фотокартку показала. А мати: «то нічого, що старший, аби людина путня». Батько: «спочатку подивитися треба, а тоді вже…». А як подивився, та розговорився, то й засумнівався. Никанор козацтво вихваляє, а батько стоїть на своєму, каже дворянство краще. Та вже якось їх мати примирила. За два роки побрались. Виховали трьох дітей — Наталку, Андрія, Оксану…
Никанор Харитонович спілкувався виключно українською. Він був видний собою…, а головне людяний. Не цурався селян, завжди розсудливий. А до цього ще й знаний художник, відомий поет. Закохатись в такого було не гріх. Тоді молоде життя було безжурне. Скільки разів було ми вибирались до річки Ворскли. Там, коло села Журавного, є урочище Скелька. Варили там кашу, співали. Вчителі, гімназисти. До пісень приходили й косарі з жінками. Та пісні, пісні які! Никанор Харитонович казав мені: «Поженимося і підемо в народ. Будитимемо люд український до святої волі…».
Вдова художника Надія Василівна жила У Полтаві до 1960-х років. Після смерті чоловіка вона пильно оберігала його творчий скарб – картини, етюди, друковані й рукописні вірші, листи.
ІЗ КРАЄЗНАВЧИХ РОЗВІДОК
«Онацький часто у Малій Павлівці малював з натури, був у дружніх відносинах із Бразолями. Ті замовляли йому свої портрети…»(Із дослідження краєзнавця Олександра Сірого).«Никанор Онацький брав участь у археологічних експедиціях Миколи Макаренка в Охтирку, Славгород, Тростянець, був уповноваженим з охорони пам’яток старовини, мистецтва, природи на Сумщині». («Модерна Україна». За матеріалами із відкритих джерел) Никанор Онацький був членом Спілки селянських письменників «Плуг». Збереглася світлина того періоду: «Суми. 1928р.». Відомо, що Іван Багряний також -«плужанин» і художник. Я так думаю, що наші митці обов’язково десь перетинались – Київ, Харків, Суми, Полтава, Охтирка, Куземин, Скелька…
ЗІ СПОГАДІВ ОКСАНИ ОНАЦЬКОЇ
«…Ранок починався за спільним столом в їдальні. Пили чай із самовара, кисле молоко, їли домашню шинку і йшли до школи, тато до музею. Мама залишалася господарювати. Вона була гарною господинею, навіть хліб ми не купували. Вона пекла на весь тиждень, двох сортів – щоденний і здобний. У неділю робили морозиво у спеціальній банці, яку крутили. Мама багато вишивала, шила,була завжди жвава, ловка, і їй боліло, що вона не могла десь працювати. Тато вечорами допізна сидів за столом, писав п’єси. Наша квартира часто виповнювалася гостями… Тато влаштовував літературні вечори… Пам’ятаю, що приїздив із Харкова Остап Вишня із квітами. З ним дружба почалася давно, ще з маминої молодості у селі Мала Павлівка, де тепер жила моя бабуся. Була там сім’я Доценків, сусідів наших. За Федора Доценка сестра Остапа Вишні вийшла заміж. Так подружились. Боже, як я люблю згадувати Суми двадцятих! Місто тоді відзначалося дуже сильною українською інтелігенцією. Сильною чим? Своїм професіоналізмом, товариськістю, людяністю та ідейністю в розумінні відданості високим гуманним ідеалам».
ВИСТАВКА В МУЗЕЇ
Дев’ять років тому, а саме у серпні-жовтні 2016 року в Охтирському краєзнавчому музеї була відкрита виставка із фондів Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького під назвою : «Становлення музейної справи на Сумщині. Никанор Онацький: історія, факти, документи, творчість». Про життя, творчість художника та становлення музейної справи на Сумщині розповіла мистецтвознавиця, завідувачка фондів Сумського художнього музею Надія Юрченко. Охтирчани познайомилися із творчим здобутком Никанора Онацького, побачили картини, його вірші, а також документи часів репресії та матеріали, що пов’язані зі становленням музейної справи.
«Як відомо, Никанор Онацький часто бував на Охтирщині, разів 20. Любив скельські пейзажі, малював там. На його полотнах – Україна. Не помилюсь, якщо скажу, що хати Малої Павлівки, Куземина, Скельки перейшли на його картини», — доповнила директорка нашого музею Людмила Міщенко.
Творча спадщина Никанора Онацького навіки увійшла до мистецької скарбниці України. Як швидко плине час! Залишаються спогади: приємні — про нашу культурну спадщину і моторошні — про злочини росіян. Вивчаємо і пам’ятаємо нашу історію і повсякчас дякуємо нашим ЗСУ.
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь