Декотрі українці наслухалися фейків про «порядок» в Китаї і вважають, що там все дуже «суворо з корупцією». Але яка справедливість насправді може панувати в країні, де панує диктатура беззаконня?
Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон у книзі «Вузький коридор. Держави, суспільства і доля свободи», за ідеї котрої автори одержали Нобелівську премію-2024, розповідають, яка насправді ситуація з корупцією в КНР. Автори наводять конкретні факти, які висвітлюють вражаючу корумпованість комуністичного Китаю.
Китайський політолог Міньсінь Пей проаналізував вибірку 50 судових справ партійних функціонерів, визнаних винними у корупції між 2001 і 2015 роками. В середньому кожен обвинувачений продав за гроші 41 посаду. І на дні цієї ієрархічної структури – керівники округів, на рівні яких посади продавалися за 1,5-2 тис. доларів. На рівні префектур посади купуються вже більше ніж за 60 тис. доларів. Загалом пересічний корумпований китайський чиновник заробляв на продажі посад в середньому 170 тис. доларів. Але це – низовий рівень китайської корупції.
Коли у 2011 році в КНР заарештували міністра залізничного сполучення Лю Чжіджуня у власності «народного міністра» «народної» республіки виявили 350 квартир та понад 100 млн доларів готівкою. Отака от влада «трудящих» у комуністичному Китаї. До речі, українським читачам відомо, що в Китаї дуже швидко будують дуже швидкісні залізниці – і ця швидкісна система відкриває колосальні можливості для ще більш швидкісного збагачення та корупції. Але попався Лю звісно не за корупцію, адже там – всі корупціонери, а став жертвою політичних опонентів, які в диктатурах завжди гризуться як павуки в банці.
У 2012 році 160 з тисячі найбагатших людей Китаю були членами Конгресу Компартії. Чиста вартість їхніх активів становила 221 млрд. доларів – у 20 разів більше за чисту вартість активів 660 найвищих посадовців у трьох гілках уряду США. При цьому в Штатах ВВП на душу населення у 7 разів вищий, аніж у КНР.
До речі, через тотальну корупцію дані про ВВП Китаю також брехливі, бо чиновники маніпулюють даними задля своєї користі та бюрократичних приписок. Навіть вищі посадовці КНР не вірять у загальну статистику національного доходу. Колишній прем’єр Китаю Лі Кецян у 2007 році перед вступом на посаду, наголосив, що показники ВВП Китаю «штучно створені та ненадійні». І запропонував вимірювати економіку рідної країни не за офіційними даними, а орієнтуватися на споживання електроенергії, обсяги залізничних вантажоперевезень та розміри банківських позик, щоб хоч в загальному розуміти реальні об’єми китайської економіки.
Українцям варто уникати фейків та усвідомлювати, що ми – далеко не найгірша і зовсім не найкорумпованіша країна, а брутальні диктатури, котрі ставлять нам за оманливий приклад успіху боротьби з корупцією, часто є навіть більш корумпованими.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь