Юрій Швець, Олег Соскін, Вадим Карасьов, Михайло Чаплига та десятки інших експертів заполонили інформаційну стрічку українців і для багатьох стали авторитетними носіями істини. Розвиток соцмереж та блогосфери у ХХІ столітті створили умови для зростання кількості експертів, серед яких є чимало тих, котрі насправді є успішними демагогами і аж ніяк не професіоналами у сферах, які вони коментують.
Продовжуючи розпочатий у першій частині нашої публікації перелік критеріїв, котрі слід застосовувати для перевірки фаховості експертів, варто виокремити наступні:
- Наукові статі та дослідження. Якщо експерт дійсно має науковий ступінь і є дослідником – в Інтернеті завжди можна знайти інформацію про його дисертацію, наукові публікації і тд. Часто буває, що експерт, який себе називає науковцем, не має жодних наукових досягнень. Звісно, рівень корупції в країні дозволяє купити навіть такі речі, але зазвичай наукові ступені купують керівники та політики для статусу, але більшість з них не можуть відповісти на найпростіші питання зі своєї дисертації. Тоді як ті, хто дійсно писали свою дисертацію –не забудуть таких важливих речей, для дослідження яких приділили стільки часу та зусиль.
- Коло експертних тем. Вагомим моментом в критеріях достовірності експертів є коло їхніх дослідницьких та наукових тем. Буває, що експерт дійсно є науковцем, має дисертацію, наукові статті, є професором чи навіть доктором наук. Але от фахівцем не у тій сфері, про яку так любить розповідати. Серед популярних українських авторів часто трапляється, що фізик, математик, медик чи навіть геолог пишуть книги з історії та політології, в яких є чимало «небилиць». А все тому, що людина не є фахівцем у цій сфері.
Або навіть буває, що науковець є фахівцем у цій галузі знань, але коло дослідницьких інтересів та основні наукові розробки стосуються іншої сфери цієї науки. Так в Україні траплялися ситуації, коли авторами публікацій про Київську Русь чи Трипільську культуру були історики, котрі всі свої дослідження присвячували Другій світовій війні.
Звісно, це не завжди заперечує наявність наукової методології. Але при захисті дисертацій опонентами та учасниками вчених рад зазвичай беруть фахівців з відповідної галузі знань. Те саме стосується й експертизи. Якщо нас цікавить фаховість експерта – варто погуглити: по яких темах він експерт саме в аспекті наукових та інших досліджень?
Наприклад в Україні траплялося, коли на телевізійні ефіри запрошували художників коментувати питання не лише політики та економіки, але й навіть ядерної енергетики і вони завжди впевнено та авторитетно розповідали глядачам речі, від яких у справжніх фахівців перекошувалося обличчя і стискалися кулаки.
- Риторика і категоричність. Одним з критеріїв професіоналізму та експертності є врахування складнощів та багатоманітності нюансів кожної проблеми. Саме тому, щоб зробити однозначний висновок, експерту треба провести багато досліджень і навіть тоді бути обережним у висновках – бо завжди щось може бути не так.
Натомість блогери-демагоги, які в день пишуть по декілька постів на різні теми і дають по 5 інтерв’ю про політику, економіку, воєнну стратегію, параметри літаків F-16 та особливості нересту струмкової форелі – завжди у всьому на 100% впевнені.
Часто вчений сумнівається чи його прогноз буде правильний через вплив багатьох факторів. Натомість експерт-самоучка голосно кричить про свою правоту, хоча часто буває, що вперше прочитав про цю тему в Вікіпедії за 5 хвилин до ефіру. Дуже часто голослівна риторика та категоричність висловлювань свідчать про рівень нефаховості та демагогії експерта.
Варто розуміти, що для експерта, який розвиває власний бізнес-бренд, важливо з будь-якого приводу потрапляти на ефіри та записувати відео, навіть коли нічого в цьому не розуміється. Але це не скасовує необхідності регулярної появи перед глядачами, лайків та переглядів. Таким чином демагогія, про яку вже почали трошки забувати, з появою соцмереж, переживає нове, більш масштабоване народження. А потім суспільними авторитетами і навіть впливовими політиками стають профани, котрі обманюють громадян у погоні за дешевою популярністю.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь