Онлайн-видання Кавун.City надалі замість «Грузія» використовуватиме найменування країни Сакартвело — як того просять самі мешканці країни. Розповідаємо, чому ми так вирішили, а заразом — і історію про те, який героїчний вчинок пов’язує не просто наші дві країни, а безпосередньо Чорнобаївку із Сакартвело.
Грузія — російський варіант назви країни
Литва у 2021 році змінила в себе офіційну назву Грузії на Сакартвело, як про це просить сама країна картвелів після початку російського вторгнення і війни 2008 року. У Литві тепер назва країни, яка раніше називалась Грузією, — Sakartvelas. Таким чином уперше держава ЄС стала використовувати назву Сакартвело – саме так називають свою країну грузини. (Сакартвело – «країна картвелів», від Картлі – одного з основних регіонів цієї держави).
У світі Грузію переважно називають, використовуючи латинську назву Георгія (Georgia). А Грузією цю державу іменують у Росії і ще приблизно у двадцяти країнах, зокрема в Україні. Від назви «Грузія» в офіційних документах, окрім Литви, вже відмовились зокрема Ізраїль, Південна Корея, Японія. Втім, вони іменують країну Георгія (Georgia), а не Сакартвело. Власне, це також влаштовує картвелів. Як заявляв у 2017 році литовським журналістам тодішній президент Грузії Георгій Маргвелашвілі, «зміна назви на європейську «Георгія» або грузинську «Сакартвело» краще відображала б наші відносини, оскільки ми спілкуємося один з одним безпосередньо, а не через російський вектор».
Як зазначив у коментарі Радіо Свобода журналіст, колишній пресаташе посольства Грузії в Україні Бачо Корчилава, «Грузія» – це імперська назва.
«Насправді «Сакартвело» – це і є справжня назва держави. Той же переклад «Georgia» – результат перекладу з російської. Повернення до назви «Сакартвело» – це важливо, але може зайняти не один рік. Гадаю, з часом усі прийдуть до розуміння, що варто називати «Сакартвело». Просто потрібен час. Зрештою поступ уже є. Якби людям у світі сказали 20 років тому, що є така держава Сакартвело, переважна більшість не зрозуміла б, про яку державу мова? А тепер держава Грузія у світі відома. Ці речі цікаві не лише любителям вивчення топоніміки. Тут є і політичний момент важливий. От якщо говорити про Україну – у перші роки після розпаду СРСР навіть більшість західних політиків не дуже відрізняли Україну від Росії. А через 29 років після розпаду Радянського Союзу на Заході чітко розрізняють, що це – різні держави. Але для цього знадобилися роки і маса політичних катаклізмів. І тому Грузії для повернення її історичної назви знадобиться багато років. І на цьому шляху зроблені тільки перші кроки», – констатує Бачо Корчилава.
Верховна рада може також ухвалити варіант Сакартвело
У Верховній Раді України ще у травні 2023 року зареєстрували проєкт постанови про запровадження в Україні історичної назви Грузії «Сакартвело».
«Запровадити використання в Україні на офіційному рівні, офіційному листуванні та спілкуванні, а також у засобах масової інформації офіційної та історичної назви», — йдеться у проєкті постанови.
У пояснювальній записці також зазначили, що «майже п’ятнадцять років офіційний Тбілісі переконує своїх міжнародних партнерів відмовитися від назви «Грузія», яка вважається русифікованою».
Втім, попри включення до порядку денного на голосування 3 вересня 2024 року, цю постанову поки не проголосували.
Чому Кавун.City використовує назву країни Сакартвело
Сакартвело — це дійсно та назва країни, яку використовують картвели. Сакартвело дослівно перекладається, як «країна картвелів» і походить від Картлі – одного з основних регіонів цієї держави і стародавнього царства. У ранньому середньовіччі Картлі втратив свій політичний вплив, але фактично став центром державності Сакартвело.
Назва «картвели» закріпилась і набувала дедалі більшого поширення. Картлійська мова лежить в основі грузинської — мови картвелів. На території Картлі розташовані і столиця Тбілісі, а також інші великі міста. Тут чимало пам’яток, важливих для Грузії — Сакартвело. Наші друзі також підказали, що «грузинська мова» перекладається грузинською «картулі ена».
Кавун.City пише про євроінтеграцію, приділяє чимало уваги саме зв’язку України з ЄС в цілому та Херсонщини і окремих її громад з ЄС зокрема. Ми підтримуємо європейські прагнення картвелів та слідкуємо за подіями в країні, з якою нас так багато пов’язує, — в країні, яка завжди простягає руку допомоги Україна і яка завжди готова допомогти Україні. Переживши окупацію росіянами та переживаючи обстріли росіян, наша редакція дуже добре розуміє, що боротьба зі зросійщенням та російською окупацією полягає як у військовому протистоянні, так і позбавленні від російських наративів та маркерів. Одним із таких маркерів є назва країни. І якщо мешканці Сакартвело вважають, що її треба називати саме так і роками просять називати їхню країну саме Сакартвело, ми маємо за честь підтримати їхнє прагнення — щонайменше в нашій мові, як професійній, так і побутовій, та в нашій роботі. Ми щиро вважаємо, що зараз народ Сакартвело вкрай потребує нашої підтримки — коли вчергове бореться з намаганнями Росії встановити режим своїх посіпак у Сакартвело та знову затягнути під неорадянське ярмо.
Зараз чимало картвельських добровольців воюють у лавах «Грузинського національного легіону», допомагаючи Україні у боротьбі зі спільним ворогом — Росією. До речі, легіон створили 2014 року, щойно Росія пішла війною в Україну, а у 2016 році легіон інтегрували у 25 батальйон «Київська Русь» 54-ї ОМБр. І це в історії незалежної України перший випадок, коли до складу Збройних сил офіційно прийняті іноземці. Перший військовий квиток видали командиру легіону, громадянину Грузії — Мамуці Мамулашвілі. За 10 років війни проти росіян в Україні загинули понад 30 Воїнів з Сакартвело.
Відтак, Грузію ми відтепер називаємо Сакартвело, а мешканців країни — картвелами. І дуже сподіваємось, що саме цю назву зрештою затвердить і Верховна рада України.
Героїчний порятунок картвелів чорнобаївськими військовими
У жовтні 1993 року, коли тривала війна (нерідко її називають конфліктом) між картвельським урядом з одного боку та абхазькими сепаратистами, російським урядом та північнокавказькими бойовиками з іншого, Україна наважилась відправити гуманітарну місію. Нагадаємо: тоді не наважився ніхто, окрім України. Україна проводила її самостійно — мало того, що вперше у своїй історії дворічної незалежності, так і ще й без допомоги міжнародних організацій.
В горах Сванетії, тікаючи від етнічних чисток в Абхазії з метою дістатися до центральної Грузії через гірські перевали, в буквальному сенсі застрягли тисячі людей. Без їжі та води. З 10 до 14 жовтня 1993 року українські пілоти на 17 вертольотах, під обстрілами абхазько-російських військ виконали 291 виліт та врятували від етнічних чисток понад 7600 людей. Тим, хто залишився у Кодорській ущелині, привезли 487 тонн гуманітарної допомоги. Серед тих, хто героїчно рятував картвелів у 1993-му, були і чорнобаївські льотчики.
Українські вертольоти на аеродром Копітнарі
Фото: https://www.ukrmilitary.com/
Автор: https://www.ukrmilitary.com/
Ось як описана історія з херсонськими льотчиками у книзі «У горах Сванетії»:
«…Один за одним з аеродрому в Херсоні в повітря здійнялось 15 українських Мі-8 із нанесеними на борти червоними хрестами. Гелікоптери вапнярського 488-го окремого вертолітного полку та херсонського 320-го окремого вертолітного полку взяли курс на кримський аеродром Багерове. Водночас із Очакова до Криму вилетіли два Ка-27 українських Військово-Морських Сил. Наступною точкою маршруту вертолітників був російський Адлер. І вже звідти українські військові пілоти взяли курс на грузинський аеродром під Кутаїсі. Так тридцять років тому, 8 жовтня 1993-го, розпочався практичний етап однієї із перших миротворчих місій України, завданням якої було врятувати грузинських біженців у горах Сванетії — історичної гірської області на північному заході Грузії…»
Сьогодні героїчний 320-й окремий вертолітник полк називається 11-та окрема бригада армійської авіації «Херсон». Військові вже легендарної бригади виборюють нині свободу України від російських загарбників.
Джерело: “Кавун.City”
Новину створено за матеріалами сайту “Кавун.City” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Кавун.City”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють недостовірну інформацію та російську пропаганду
Залишити відповідь