Для глибшого усвідомлення принципів інформаційної гігієни та медіаграмотності варто розуміти декілька базових принципів, на яких функціонує весь медіапростір.
Канадський науковець і президент Канадської асоціації медіаосвітніх організацій Джон Пандженте (JohnJ. Pungente) вивів декілька ключових принципів медіаграмотності, що дозволяють краще розуміти та орієнтуватися в інформаційному просторі.
Принцип 1. Будь-який медіапродукт — це сконструйована реальність. Новина, відео з соцмережі, розповідь блогера відбивають не реальний стан речей, а тільки деякі суб’єктивні, загангажовані й ретельно відібрані уявлення про подію чи ситуацію. Що б переконатися у цьому, можна пригадати, як навіть у школі відбувалася якась подія чи захід, в якому ми брали участь, і як про це потім було написано в шкільній стінгазеті або на шкільній сторінці в Інтернеті чи соцмережі. Медіаграмотність допомагає руйнувати такі штучно створені конструкції та розуміти принципи їхнього функціонування.
Принцип 2. Медіа конструюють нашу реальність та світогляд. Про оточуючий світ ми дізнаємося насамперед з медіа та соцмереж, котрі формують більшість наших уявлень про політику, економіку, суспільство і тд., та наше особисте ставлення до того, що відбувається. Наше ставлення до об’єктів реальності формується на ґрунті медіаповідомлень, які, сконструювали журналісти, блогери, пропагандисти та фахівці, що переслідують певні інформаційні цілі. Певною мірою, медіа формують наше відчуття реальності. Ми любимо чи не любимо якогось політика, партію, якусь ідеологію чи ідею не тому, що знаємо їхні переваги чи недоліки, а тому, що нам на очі потрапляла саме переважно негативна чи позитивна інформація про ці об’єкти.
Принцип 3. Отримувачі інформації інтерпретують її зміст, виходячи з особистих запитів й очікувань, національних чи статевих уявлень, соціального становища та досвіду. Це створює ґрунт для маніпуляцій, адже можна подати інформацію так, що юридично наче немає жодних порушень, але натяки та контекст змушують читача повірити в те, що він сам хоче, чи те, що від нього очікують. Часто цю техніку використовують під час виборів, де виборці «самі себе дурять», хоча кандидат такого прямо не обіцяв.
Але важливіше, що самі автори контенту інтерпретують зміст медіаповідомлень згідно «правил» успішної подачі інформації. Часто з дрібниці можуть робити сенсацію, гіперболізувати ситуацію та обставини, вибирати найскандальніші та найяскравіші фрагменти, а інші замовчувати і навіть прибріхувати, тому, що тільки така новина чи відео завоюють увагу читачів. Багатом медіа часто не потрібна правда, а лише сенсація, яка забезпечить перегляди та лайки.
Принцип 4. Медіа – це бізнес. Більшість медіа мають комерційну підтримку і комусь належать. Так само, як освічені люди не чекають правди від реклами чи корпоративної інформації, так само не варто ідеалізувати медіа, як носіїв істини. Створення медіапродукту є насамперед бізнесом, котрий має давати прибуток, або від глядачів, або від замовників. А кожен бізнес має власників зі своїми інтересами. І саме ці люди визначають зміст того, що дивиться читає, слухає споживач інформації. Медіграмотність дає розуміння та уявлення про «корені» ЗМІ та як їхній комерційний підтекст впливає на зміст медіапродукту.
Принцип 5. Будь-яке медіаповідомлення транслює ідеологію та певні цінності. Прямо чи непрямо медіа створюють в очах аудиторії уявлення про «гарне», «правильне», «токсичне» і тд., формують споживацькі смаки, моду, світоглядну позицію. Навіть жартівливий пост у соцмережах може впливати на вибір траєкторії наших світоглядних цінностей.
Варто пам’ятати, що кожна новина чи медіапродукт є результатом не стільки всієї багатогранної реальності, як цілком заангажованого погляду на неї авторів медіаконтенту. Журналіст чи автор відео залежний від своїх політичних, ідеологічних, етнічних, статевих і тд., уявлень і часто подає інформацію у відфільтрованому цими заангажованими рамками вигляді.
Принцип 6. Дуже часто медіа виконують соціальні та політичні функції. Медіа не дарма називають «четвертою владою», адже ЗМІ впливають на політичну ситуацію, стають рушіями соціальних змін, формують результати виборів. Електорат формує свої рішення на уявленнях про партії та кандидатів, поданих у медіа.
7. Зміст повідомлення залежить від виду медіа. Одна й та сама подія може інтерпретуватися й подаватися по-різному в залежності від світогляду авторів. Новина про те, що в Києві збудують новий завод може бути подана в залежності від світогляду та позиції авторів медіаповідомлення. Прихильники можуть подати цю подію під заголовком «Промисловість України стає міцнішою», в то час, як до прикладу, борці за екологію описали б це під заголовком «Повітря в столиці стане бруднішим через ще один завод». А російська пропаганда взагалі подасть це як «ще одну базу НАТО і посилення мілітаризації нацистського режиму в Україні».
Медіаграмотність та інформаційна гігієна базується на розумінні та вмінні людини контролювати і фільтрувати споживання інформації, усвідомлювати її наративний та комерційний характер і розуміти, що часто реальність буває іншою, аніж це нам подають по той бік екрана.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь