Через тривале перебування під владою інших держав українці традиційно звикли вважати державу та владу чужою, антинародною, апріорі корумпованою та грабіжницькою і часто продовжують так думати навіть щодо власної держави.
Попри те, що саме завдяки організації оборони та боротьби української держави українці в тилу живі і можуть насолоджуватися комфортабельним життям, частина українців вважають свою державу втіленням всіх ганебних рис і нелюбов до своєї держави важко перебільшити. Для пересічного українця українська держава, і насамперед державні службовці, є наскрізь корумповані, брехливі, злодійкуваті й аморальні.
Тезу про неефективність, марнотратність і навіть злочинний характер своєї держави підтримує колосальна частина українського народу – від селян та педагогів до лібертаріанців та націоналістів. Сам образ держслужбовця в нас стереотипно асоціюється з корупцією, кумівством, хабарництвом. А насильство над держслужбовцями часто сприймається серед «глибинного народу» як акт справедливості. І це при тому, що на сучасні держслужбі є надзвичайно багато чесної та працьовитої молоді, котра не має нічого спільного ані з «мажорами», ані із «захланними пузатими корупціонерами», як собі часто уявляють ті, хто про таких чиновників чув лише з мемів у соцмережах.
Попри те, що пересічний районний ЦНАП сьогодні часто є сучасним і комфортним місцем надання громадських послуг, де вас ввічливо обслуговують сумлінні службовці, для багатьох українців будь-яка держустанова вважається корумпований кодлом де всіх треба як не вішати, то стріляти. Для «простого народу» вчорашній студент, який працює в облдержадміністрації на невелику зарплату – все одно «корумпований держиморда, чинуша і капіталістична свиня».
Але суспільство чомусь не бажає визнавати, що українська держава стрімко змінюється, європеїзується, модернізується, хоча для багатьох українців ці зміни не стають предметом обговорення. Завдяки ЗНО та НМТ вступ до вишів став залежним від знань, а не від хабарів, як це було колись. Масово стало можливим отримати водійські права без корупції та кумівства. Зміни прийшли в цілу низку секторів державних послуг, але незважаючи на те, що в країні помітний прогрес у боротьбі з корупцією, ніхто в приватних розмовах не говорить про те, що стало краще, а продовжують у всьому скаржитися на державу. Так, далеко не всюди зміни стали ідеальними, але ж багато в чому стало краще.
Критика української держави стала однією з найбільш успішних інформаційно-психологічних операцій проти України – цілеспрямоване руйнування довіри та авторитету державних інституцій, без яких неможливий і сам суверенітет.
Бездумна критика і обливання брудом українських державних інституцій – це та сама махновщина, яка в нашій історії вже привела своїх прихильників до Голодомору.
Критиканство й дискредитація авторитету органів української держави – це руйнування тих інституцій, завдяки яким тримається ЗСУ та вся вертикаль управління, що у свою чергу веде до поразки.
Якщо українці будуть постійно й систематично «топити» свою державу та її складові інституції, ганьбити й вважати корумпованими все, що стосується держави, в якийсь переламний момент ворог посилить свої «ІПСО» й спровокує революційні виступи проти української держави, в яких українських народ виконає роль корисних та безплатних ідіотів для Кремля, допомагаючи ворогу знищувати українську державу.
Так, у нас ще дуже корумпована й далеко не ідеальна держава. Але чимало українців, побувавши закордоном, пересвідчилися, що в декотрих країнах чиновники працюють ще гірше і там ще більше бюрократизму, аніж у нас.
Держава – це форма існування нації у світі і якщо українці хочуть вижити як нація – у нас немає іншого інструменту, окрім держави.
Не для того стільки поколінь українці в боролися й гинули, щоб мати свою державу, щоб сьогодні об неї так легко витирали ноги їхні нащадки. Показово, що ті «прості українці», котрі так завзято критикують чиновників, часто самі не проти, щоб «кум у суді порішав», чи «дядько в ТЦК замовив словечко».
Українську державу треба змінювати, реформувати та викорінювати з державних органів злочинність, але ніхто, окрім української держави не забезпечить гідних умов для виживання та розвитку української нації.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь