Третій рік поспіль наші західні партнери спостерігають як Україну розносять ракетами, як гинуть українські діти, але забороняють навіть збивати російські ракети, котрі залітають на територію країн Альянсу, ведучи курс на Україну.
Коли міністр закордонних справ Польщі заявив, що Польща та інші сусідні з Україною держави, повинні забезпечити безпеку своїх громадян й зобов’язані збивати російські ракети, які наближаються до їхнього повітряного простору, навіть якщо НАТО виступає проти – з Брюсселю прозвучали попередження.
У НАТО попередили Польщу про “наслідки” якщо поляки збиватимуть ракети, які летять на Україну. Адже збиття “матиме наслідки для всього Альянсу”, котрий “не є стороною конфлікту і не стане стороною конфлікту” в Україні. Генсек НАТО Єнс Столтенберг неодноразово наголошував що це не “їхня війна”. Польщі повідомили, що кожен член Альянсу може захищати свій повітряний простір, але такі дії “можуть також вплинути на НАТО в цілому”. В перекладі з мови дипломатичних натяків на людську, це означає вимогу не збивати російські ракети та безпілотники.
Це виразно контрастує зі ставленням Заходу до іранського бомбардування Ізраїлю, коли США, Британія, Франція та Йорданія зупиняли іранський ракетно-дроновий удар по Ізраїлю. Там західні партнери не боялися ні ескалації, ні третьої світової, ні потенційної ядерної зброї, над якою Іран вже десятиліттями працює. Щодо України ж застосовуються інші підходи.
Наших європейських партнерів можна зрозуміти: війна – це завжди погано для економіки, демографії, виборчих рейтингів. Політики, котрі витягнули свої суспільства з теплої ванни і кинули на війну – втратять популярність і поступляться місцем конкуруючій партії. Попри російські ядерні погрози Заходу, попри обіцянки захопити європейські столиці, європейці до останнього хочуть вірити, що це не їхня війна. “Можливо, пронесе” – такою є реальна геополітична стратегія очільників НАТО.
Де-факто, європейці спостерігають на радарах за траєкторією чужої смерті і не наважуються на сміливіші кроки. Для Китаю ситуація виглядає боягузтвом та приниженням Заходу, котрий боязко спостерігає, як під його кордоном знищують країну, котру Захід називає своїм союзником, але боїться прямо зупинити негідника.
Хоча збиття російських ракет хоча б над прикордонням країн НАТО вже суттєво б розвантажило українську ППО, котра могла б бути задіяною на інших напрямках. Західні війська здобули б реальний бойовий досвід перехоплення повітряних цілей, а світовий авторитет Заходу значно б піднявся. Це був би й потужний сигнал Китаю не чіпати Тайвань. Враховуючи, що навіть Білорусь почала збивати російські дрони, для країн НАТО було б зручним інформприводом почати робити те саме. Але Польщі не рекомендують збивати ракети навіть над своєю територією, що є грубим порушенням конституційних прав на безпеку власних громадян.
Західні політики і далі воліють закривати очі та вмивати руки, надіючись що загальноєвропейську геополітичну загрозу Україна вирішить власноруч з дозованими поставками західної зброї.
Автор: Валерій Майданюк
