Нещодавнє дивне рішення місцевого суду в ФРН, який запідозрив українця у підриві російських газопроводів “Північний потік-1” та необґрунтовані публікації The Wall Street Journal, актуалізують значення логічного мислення та медіаграмотності.
Зокрема, американське видання, котре належить медіамагнату з небездоганною репутацією, повідомило чергову газетну сенсацію: начебто декілька українських інструкторів з дайвінгу на орендованій яхті підірвали найбільшу у світі систему морських газопроводів і найамбітніший проєкт Кремля. Газета стверджує, нібито президент України Володимир Зеленський спочатку схвалив план підриву “Північних потоків”, але потім, після прохання ЦРУ, наказав зупинити диверсію, але командувач ЗСУ Валерій Залужний проігнорував наказ. Газетярі не надто обізнані, що в армії, командира який ігнорує накази, довго не тримали б на посаді, а Залужний після підриву трубопроводів керував ЗСУ за більше року. Громадяни, для яких інформаційна гігієна не є пустим звуком, мали б усвідомлювати весь спектр маніпуляцій та логічних несумісностей у цьому черговому витворі американських журналістів.
Серед українських обивателів, на жаль, поширюється помилкова думка, начебто якесь західне видання та його офісні журналісти можуть краще знати ситуацію в Україні та на фронті, аніж безпосередньо українці. Це наслідки тривалого колоніального становища та почуття національної меншовартості помножені на нерозуміння принципів функціонування преси, в тому числі й жовтої. Світова спільнота знає безліч випадків, коли навіть авторитетна преса розміщувала на своїх сторінках замовні матеріали. Сьогодні замовлена стаття у впливових світових медіа коштує декілька десятків тисяч доларів, а Кремль не шкодує коштів для інформаційної війни. Особливо – на відволікання уваги і зрив постачання озброєнь Україні на фоні курської операції ЗСУ. Розсварити Київ з другим за значенням постачальником озброєнь – Німеччиною – було б для Кремля надзвичайно вигідно. Тож для українців є абсолютно зайвим пієтет перед іноземною пресою, яка часто не є зразком чесної журналістики.
Водночас, попри фантастичні історії про українських дайверів на яхті, висунуті Україні звинувачення виглядають абсурдними через головну причину всіх подібних дій – мотив. Для України додатковим виправдальним фактором виступає також рівень суб’єктності. Якщо у 2022 році наша країна докладала надзусиль, щоб переконати Берлін дати нам бронетранспортери та ППО, то було б абсурдом одночасно бити по енергетичних проєктах ФРН.
Україна сьогодні, а тим більше в 2022 році, аж ніяк не мала мотиву перешкоджати економіці наших партнерів, які могли у випадку такої диверсії, остаточно від нас відвернутися. Показово, що вже наступного 2023 року Німеччина переступила через власні “червоні лінії” і почала постачати Україні значно більшу номенклатуру військової техніки, в тому числі й танки. Отже, було зрозуміло, що у підриві трубопроводів винна не Україна.
Україні, яка восени 2022 року була зайнята звільненням Херсону, було не до супер-операцій в Балтійському морі. Така версія була б значним перебільшенням впливу українських спецслужб в часи, коли у нас були вагоміші завдання звільнення власних земель. Якби українці хотіли підірвати російські трубопроводи – могли б просто перекрити постачання нафти і газу по трубах, які проходять територією України – це також левова частка російського експорту. Не потрібно було б шукати операцій у Балтиці. Крім цього, жодних переваг ця диверсія Україні не принесла. Окремі європейські країни продовжують економічну співпрацю з РФ та купують сибірську нафту і газ.
Диверсія в Балтійському морі – це складна фінансово-технічна операція, яку не можуть здійснити кілька інструкторів чи то фітнесу, чи то дайвінгу на туристичній яхті. Якби таке було можливо – терористи багатьох угрупувань могли б підривати стратегічні трубопроводи ворожих держав, але ми не бачимо такого у світовій практиці. Таку операцію можна здійснити лише за наявності великих технічних і фінансових ресурсів, які мають лише найрозвиненіші країни світу з вираженими схильностями до терактів. В даному випадку – лише Росія була зацікавлена у знищенні газопроводу, в який вклала стільки грошей, а Європа оголосила відмову від російського газу.
Автор: Валерій Майданюк
