В травні та червні цього року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитування громадської думки щодо готовності українського суспільства до територіальних поступок для завершення війни та сприйняття можливих мирних домовленостей.
Соціологи зазначили, що в період із травня 2022 року до травня 2023 року близько 8-10% респондентів були готовими на територіальні поступки, а 82-87% виступали проти жодних поступок. Після травня 2023 року почалося поступове зростання частки готових до територіальних поступок: 19% в кінці 2023 року і 32% у травні 2024.
Результати виявилися цілком очікуваними для третього року війни в країні, яку щодня тероризують обстрілами, російськими ІПСО, мобілізаційними та корупційними скандалами і відключеннями електрики. Наразі 55% українців твердо проти територіальних поступок, але спостерігається тенденція до зниження цієї цифри. Громадяни бачать, що для повернення кордонів 1991 року в держави не вистачає ані мотивованих людських ресурсів, ані достатньої кількості сучасних озброєнь, котрі західні партнери надають дуже дозовано.
Опитування пропонувалося у вигляді вибору мирного сценарію між трьома варіантами:
Варіант №1 здобув загальну згоду 38% опитаних:
- Росія зберігає контроль над усіма окупованими зараз територіями
- Україна відмовляється від вступу до НАТО, але стає членом ЄС і отримує західне фінансування для відбудови
Варіант №2 – 47 %
- Україна офіційно не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей та Криму
- Україна стає членом ЄС та НАТО і має справжні гарантії безпеки
Варіант №3 – 57 %.
- Україна офіційно не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Донецької і Луганської областей та Криму, але повертає контроль над Запорізькою і Херсонською областями в повних межах. Україна стає членом НАТО і ЄС.
Дехто цілком резонно припускає, що публікація таких опитувань може свідчити про підготовку до переговорів з Ерефією та тиск західних партнерів щодо завершення війни. В такому разі, це може подаватися і як “воля народу”, щоб влада могла обґрунтувати своє рішення “поставити на паузу” повернення кордонів 1991 року. При цьому не всі з трьох варіантів реалістичні. Для третього варіанту в України сьогодні не вистачає ресурсів, які можуть бути поставленні під загрозу після перемоги Трампа. Хоча, за умови успішної наступальної операції цього літа, зберігаються шанси звільнити частину територій Херсонщини чи Запоріжщини – поява винищувачів F-16 може уможливити такий сценарій.
За умови відсутності значних проривів, найбільш реалістичним виглядає другий варіант, який заморожує існуючу лінію фронту, але має низку слабких місць. Українцям можуть подавати його як панацею, однак ніхто не може гарантувати, що після замороження конфлікту Ерефія не нападе з новими силами. Економічний шантаж чи одіозні заяви з боку угорських та польських політиків щодо національно-історичних претензій до України, які вони намагаються видати за “умову вступу до ЄС”, можуть на довгі роки заблокувати чи загальмувати українську євроінтеграцію. В такому випадку, Україна може опинитися ні з чим, якщо лише Вашингтон та Брюссель не поставлять на місце своїх легковажних східноєвропейських партнерів. Визнавши неможливість звільнення територій та не отримавши реальних результатів євроінтеграції, українці сприймуть таку ситуацію як поразку і зраду, що може призвести до соціальних заворушень, нового Майдану і, як наслідок – чергового етапу російського вторгнення. Захід мав би усвідомлювати реалістичність розгортання такого сценарію і гарантувати Україні негайну євроінтеграцію та безпекову парасольку НАТО, без жодних вимог.
Однак слабким місцем проведеного КМІС опитування є те, що нам насправді ніхто не гарантує ані згоди Ерефії зупинитися, окрім як за умови капітуляції та підкорення України, ані запрошення до НАТО. На сьогодні стійкий мир в Східній Європі можливий лише завдяки потужностям ЗСУ і від усвідомлення Заходом своїх власних цінностей, не словам, а ділом.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь