Враховуючи неможливість в найближчій перспективі вступити до НАТО, Україна намагається здобути альтернативні гарантії безпеки, підписавши оборонні угоди з двома десятками країн. Умови цих безпекових угод базуються на обіцянках військової допомоги, не гарантують, що не перетворяться на “нові будапештські меморандуми” і в кращому разі – обіцяють Україні меч, а не мир.
Цього тижня Україна підписала оборонні угоди з Румунією та Польщею. Загалом за півроку Київ уклав безпекові угоди з більше ніж двома десятками країн. Україна підписала договори з Британією, США, Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндією, Латвією, Іспанією, Бельгією, Португалією, Швецією та Ісландією. Перші 12 безпекових угод укладені на загальну суму $23 млрд підтримки і продовжується підготовка до угод з іншими партнерами.
Угоди, тривалістю на 10 років, сигналізують Росії – щороку Україна отримуватиме від союзників фіксовані поставки зброї та грошей, тож нехай Кремль не надіється на легку перемогу. В підписаних угодах західні партнери зобов’язалися надавати також економічну підтримку та зберігати антиросійські гарантії. Угоди передбачають регулярні ресурси Україні на утримання армії, здатної протистояти Росії. Прописані багаторічні стабільні інвестиції в оборонну промисловість України, тренувальні місії та навчання з НАТО. Згадані гарантії безпеки, які окреслюють низку зобов’язань союзників щодо нашої підтримки.
Зокрема Британія, як одна з найактивніших союзниць нашої країни, обіцяє у разі нападу Росії “швидку та надійну безпекову підтримку, сучасне озброєння (для захисту) на землі, на морі і в небі, економічну підтримку, а також запровадить санкції, які матимуть ціну для Росії”. Водночас угода передбачає час на консультації у разі повторення російської агресії. Україні обіцяють ракети великої дальності, протиповітряну оборону, артилерійські боєприпаси, гуманітарне співробітництво, захист критичної інфраструктури і тд. В угоді з Німеччиною зазначено 24 години на консультації у разі майбутнього нападу Росії на Україну. Німеччина підтверджує, що тоді, згідно з власним та міжнародним правом, надасть сучасну військову техніку та гроші.
Всі країни-партнери обіцяють озброєння, гроші, долучення до санкцій і тд. Водночас, умовами для України є зобов’язання впроваджувати реформи, спрямовані на боротьбу з корупцією, розбудовувати інклюзивне суспільство, забезпечувати верховенство права і незалежності судової влади. Не виключено, що у військовій підтримці Києву можуть відмовити, якщо буде визнано недостатні зусилля в боротьбі з корупцією та впровадженні реформ.
Чимало угод зазначають, що діятимуть до вступу України до Альянсу і припиняться, коли в силу вступлять зобов’язання колективної оборони. Але угоди передбачають можливість продовження за взаємною згодою сторін – на випадок, якщо через 10 років Україну не приймуть в НАТО.
На жаль, жодна з видимих частин оборонних угод не передбачають відправки західних військ в Україну у випадку повторної агресії. Не зазначено реальних факторів стримування, таких як розміщення військових баз на українському східному кордоні. Немає й чіткої відповідальності за ненадання допомоги Україні – прихід нового уряду в країні-союзниці може припинити, або заморозити таку допомогу, заявивши, що на складах закінчилися боєприпаси. Зміна влади у Вашингтоні чи в європейських столицях або блокування опозиційною партією військової допомоги може перетворити на “будапештський меморандум” будь-яку оборонну угоду.
Проте це краще за всі дипломатичні досягнення, які Україна мала за роки незалежності. Ми не залишимося повністю самі, як це було в лютому 2022 року, нам точно даватимуть зброю й допомогу, якщо ми залишимося демократією. За умови правильної державної політики оборонні угоди з більше ніж двома десятками країн про постачання зброї здатні стати обмеженим, але стримувальним фактором для агресора, який знатиме, що новий напад на Україну коштуватиме ще дорожче.
Автор: Валерій Майданюк