Напередодні так званих “виборів президента росії” ні в кого не було сумнівів щодо їх перебігу та результату. Дискусії щодо явки та намальованих відсотків підтримки не мали жодного сенсу, окрім хіба що ставок у букмекерів. Якщо такі хтось приймав.
Проте подія відбулася і зовсім не так як це планували у кремлі. І зіпсувала всі карти на перший погляд не дуже значна військово-диверсійна операція російських повстанців – у складі Легіону «Свобода Росії», Російського добровольчого корпусу та «Сибірського батальйону», які вели успішні бойові дії на території прикордонних з Україною областей.
Це і був “чорний лебідь”, грамотно спланований та реалізований, наслідки якого в підсумку дуже сильно вплинуть на ситуацію в росії. Але про все по черзі.
Дві опозиції путіну
Ці псевдовибори чітко провели межу між двома таборами російської опозиції: тими, хто чинить спротив в закордонних кав’ярнях та інтернеті – і повстанцями зі зброєю в руках. Першим забракло навіть бажання чи здібності зробити стратегічний аналіз своїх планів, внаслідок чого вони просто подарували російському диктатору потрібну картинку масової явки. Хоча за умов електронного голосування це і не мало принципового значення.
Інший план був у Російського добровольчого корпусу, Легіону “Свобода Росії” та Сибірського батальйону. Вони, ризикуючи життям, зробили відчайдушну та успішну атаку на прикордонні з Україною області – Білгородську і Курську, змусивши режим до панічної евакуації, хаотичних рішень та екстреного перекидання військ з інших напрямків.
Ймовірно, що воєнні успіхи відчайдухів були менші за медійний супровід. І наврядчи в росії набули потрібного розголосу. Проте ця атака зробили коаліцію російських сил реальним суб’єктом війни і центром тяжіння для тих, хто хоче дій а не флешмобів.
Буданов – єдиний, хто дієво опонував путіну
Не варто перебувати в ілюзіях, що успішні дії російських повстанців стали б можливими без сприяння Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Зрештою, і сам його Керівник неодноразово говорив про зону безпеки на прикордонних до України областях росії.
«Російські добровольці допомагають нам із самого початку, а тепер ми спробуємо допомогти їм у міру наших можливостей. Їх вже не можна назвати угрупованнями – це вже сила. Їх зараз кілька, вони діють разом, близькі до об’єднання на принципах спільного бачення трансформації рф. До них будуть приєднуватися багато опозиційних сил рф, які перебувають всередині їхньої країни».
Підготовка до операція була помітна ще за пару тижнів до її старту. Наприклад, заклики західних посольств до своїх громадян свідчили покинути цей регіон свідчили або про дружні попередження від Буданова західним колегам, або про наявність власних джерел.
Звернімо увагу: попередження були публічними, а отже на росії теж розуміли, що щось буде відбуватися. І це явно не акції прихильників Навального.
Проте режим все одно не зміг зупинити прорив. Що свідчить і про слабкість наявних сил, і про погану розвідку.
Але вкрай важливо, що це побачив весь світ, передовсім – найближчі союзники з Ірану та КНДР. І, головне, китайські товариші в черговий раз отримали підстави добре подумати на кого робити ставку в глобальній грі. Режим путіна, попри всю войовничу алкориторику медведева виявився нездатен захистити свою територію в сакральний для влади період.
Служба Божа та всі, всі, всі…
Трохи неправильно в цих подіях не згадати і роль інших колег по Силам оборони України. Хоча, звісно, провідна і координуюча роль в операції була у ГУР.
По-перше, фактично щоденні методичні враження нафтопереробних підприємств відбувалися за участі спеціального підрозділу Служби безпеки України.
По-друге, успіх операції був би неможливим без прикриття від Повітряних сил та інших підрозділів Збройних сил України. Так само дієво брали участь в прикордонники.
При цьому відзначимо – жоден український боєць на територію Росії не зайшов.
“Однією з причин рейду на територію рф кількох збройних підрозділів, які складаються переважно з російських громадян, є відсутність легальних способів політичної боротьби на їхній батьківщині”.
відзначив представник ГУР МОУ Андрій Юсов
При цьому роль України полягала в підтримці та нанесенні ударів бпла по інфраструктурі, що не дозволило миттєво стягнути ППО в місця прориву.
Висновки
Попри намальовані відсотки, які зараз наближаються до 90%, екзіт-поли на закордонних дільницях, де можна було реально щось проконтролювати, показали лише жалюгідні 20%. І хоча ми, звісно, почуємо про зрадників, які втікли за кордон – результати свідчать, що король – голий. Що страх, фальсифікації та пропаганда дозволяють йому “перемагати”. Але дії повстанців чітко показують перспективу, яка для путіна є лише єдиною – міжнародний трибунал в Гаазі. І це ж побачили й ті, хто допомагає режиму кремля зброєю та ресурсами. І не факт що підтримка російського диктатора буде беззаперечною.
Також не забуваємо про національно-визвольні рухи, в частини з яких з Китаєм чи Іраном можуть знайтися спільні релігійні чи культурні інтереси.
Залишити відповідь