Молдова отримала статус кандидата на членство в Євросоюзі разом з Україною у червні 2022 року. Проте загрозою інтеграції в ЄС стала понад 30-річна проблема Придністров’я, потенційна агресія Росії та російська «п’ята колона» в країні.
До студії online.ua завітали бригадний генерал, Міністр оборони Республіки Молдова (2009-2014 рр.) Віталій Марінуца та ексголова розвідки МО Республіки Молдова Юрій Брічаг у складі делегації Асоціації ветеранів та резервістів Республіки Молдова. Вони розповіли кореспонденту online.ua Івану Гриневичу, як можна вирішити проблему Придністров’я, у чому полягає головна загроза для Молдови, та що загрожує євроінтеграції країни. Це друга частина інтерв’ю Віталія Марінуци та Юрія Брічага для online.ua. Першу частину читайте за посиланням.
Молдові потрібно позбутися нейтральної ментальності
Напередодні нового року директор служби розвідки та безпеки Молдови Олександр Мустяце заявив, що у 2023 році існує загроза нападу з боку РФ і це питання не ймовірності, а питання часу. 14 січня на території Молдови впала бойова частина російської ракети, і це трапилося вже втретє. Юрію, скажіть, чи готова Молдова до потенційної війни? Які кроки може робити Молдова після цих інцидентів, окрім дипломатичних?
Примітка редакції: після заяви Мустяце у Службі інформації та безпеки Молдови уточнили, що мета Росії зі створення сухопутного коридору в Придністров’ї актуальна і сьогодні, і новий наступ Росії в цьому напрямку може відбутися в 2023 році. При цьому реалізація цього сценарію залежить від ходу війни в Україні.
ЮБ: Сподіваюся, проросійські канали і політики, які досі є на території Молдови, скоро будуть шукати методи якнайшвидше виїхати до Російської Федерації. Тому що тут (в Молдові, — ред.) їм ніхто не радий. Вони хочуть цього.
Повірте мені, і пан Марінуца, й інші колеги, які 1992 року пройшли [війну], скільки б нас не було, багато-мало, ми захищатимемо свою країну. Ми не дамо Російській Федерації почуватися як удома. Найкращим прикладом для нас є Україна, яка справді бореться за свою незалежність та за свою державність. Тому в них (росіян, — ред.) немає можливості на сьогоднішній день захопити республіку Молдова, завдяки Україні.
ВМ: Коли кажеш: хочеш миру — готуйся до війни, воно звучить якось не дуже правдиво. Якщо, припустимо, десь так років 15 тому ми б говорили: давайте більше вкладати у збройні сили, тому що станеться одне, друге, третє, — мало хто б погодився на цю справу.
Я знаю зі свого досвіду, бо не так давно, у 2012 році, як міністр оборони республіки Молдова, говорив, давайте вкладатимемо в наші збройні сили. Усі говорили: “Та в нас же все мирно, сусіди мирні, ніхто на нас не збирається нападати. Ми є нейтральною країною. Навіщо? Нам не треба”. Ну, минуло 10 років і зараз у Республіці Молдова маємо думати саме так. Хочемо миру — маємо готуватися до війни.
Ми маємо бути готові. Тут я хотів би, щоб наш уряд робив більше і в плані мобілізації економіки, і в плані мобілізації особового складу, резервістів, підготовки; і створив чи укладав союзи.
Нам добре зараз допомагають нелетальною технікою, бронетранспортерами. До нас прибуло нещодавно три бронетранспортери з Німеччини, буде ще 16. Але треба готуватися в комплексі.
Найголовніше, що треба робити Республіці Молдова, — відійти від світогляду нейтралітету, що у нас все добре, нас ніхто не чіпатиме, у нас все буде в ажурі, в маслі. Ні, може й не бути.
Треба готувати менталітет людей, що це може статися, і коли менталітет у тебе готовий, тоді ти готовий воювати, як зараз Україна.
Я думаю, що до 2014 року Україна не готова була воювати. Після 2014 року вона підготувала не лише озброєння та техніку, але найголовніше — дух. І ось у лютому 2022, коли агресор напав, дух уже був готовий, дух нації, дух людей, дух молодого покоління. Ось треба нам працювати над цим. Вчитися у вас.
Як можна демілітаризувати Придністров’я
Представник партії Санду запропонував демілітаризувати Придністров’я за допомогою України і НАТО. Як, на вашу думку, і чому про це заговорили? Якщо Росія нападе на Молдову у 2023 році, як про це заявляв керівник служби безпеки і розвідки, якою може бути атака Кремля? Чи це буде зі сторони Придністров’я? Які можливі сценарії?
ВМ: Ми зараз не можемо говорити про те, що Російська Федерація зможе це здійснити. Знову повертаємося до того, що вони не мають ні сил, ні коштів на даний момент. Вони отримали великий ляпас. І навіть їхня часткова мобілізація, яка зібрала до армії не підготовлених ні морально, ні фізично, ні з військового боку, гарматне м’ясо. Вони не зможуть прорватися до республіки Молдова.
Про демілітаризацію придністровського регіону сказано не вперше. Це один із пакетів переговорного процесу, але його не торкалися багато років, тому що і сам процес був мертвим.
Зараз сепаратистське керівництво Придністров’я роздумує, що робити, як платити фактуру, яка надходила протягом 30 років від Кремля, їм давали гроші, вони розвивалися, як хотіли. Ніхто за це нічого не питав. Вони турбуються, як би їм самим зберегти їхні власні кишенькові гроші. Тому що сепаратистські лідери Тирасполя мають, і це не секрет, в Україні і в Європі і бізнеси, і заводи, і будинки.
Я думаю, що зараз настане момент, коли їм треба буде вирішувати. Це буде залежати не так сильно від Молдови, як від успіхів України в цьому світі, і я думаю, що скоро це все вирішиться.
Чи готові російські війська в Придністров’ї до війни
Наскільки добре можуть бути оснащені російські війська в Придністров’ї? Як зрозуміли, що вони не готові воювати ані з Молдовою, ані з Україною, ані з Росією? І чи будуть колись готові?
ЮБ: Все озброєння, яке в них є, це те, що залишилося ще від чотирнадцятої армії. Це по-перше.
По-друге, вони сильно не хочуть воювати, бо армія Придністров’я на 90% складається з громадян Республіки Молдова, у яких кілька паспортів: придністровський, молдавський, румунський, український.
Ми знаємо випадки, коли почалася мобілізація, і почали роздавати повістки громадянам Російської Федерації, які перебувають на території Придністров’я. Вони тоді почали діставати молдавські паспорти та говорити, що вони громадяни республіки Молдова. Тобто конфлікт, який був у 1992 році, затягнувся.
Змінилося покоління. Молоді люди, які зараз складають армію Придністров’я, живуть або навчаються в Республіці Молдова, їздять до Європи, Румунії, Болгарії. Вони бачать інше життя і не хочуть жити, як у Росії.
Тому не важко відкрити 20 кримінальних справ щодо узурпації влади на керівництво Придністров’я, і на цьому конфлікт закінчиться.
ВМ: Тут, зрештою, не треба недооцінювати бойові потужності, що знаходяться в Придністров’ї. Хоч вони й на застарілій техніці із командирами, які не мають нормальних навичок.
Треба ще сказати і про російський контингент, який складається з 1600-1800 солдатів. У них або молдавське громадянство, або українське, або російське, тому що за останні три-чотири роки вже ротація російського контингенту не відбувається. Не дозволяють.
Відповідно, вони набирають людей із місцевого населення. І це одне, коли в тебе немає вибору, і ніде працювати в іншому місці, щоб забезпечити сім’ю. Тоді молоді хлопці записуються в одну зі структур, тому у Придністров’ї кожна держструктура має свій батальйон спецназу.
Інше — йти вбивати, вмирати за когось, хто сидить незрозуміло де, в якомусь Кремлі.
У Придністров’ї є склад боєприпасів на 20 тис тонн, які не контролюються ніким, крім Російської Федерації. Це теж треба враховувати, цим можна озброїти до зубів населення Придністров’я.
Ми не знаємо, що це за боєприпаси, які у якому вони стані. Але найголовніше, я думаю, що потрібна політична воля у Києві та Кишиневі для вирішення цього конфлікту.
Молдова бачить себе у Євросоюзі
Який ваш прогноз щодо безпекової ситуації у Молдові на найближчі півроку?
ЮБ: По-перше, хочу сказати, що в нас народ досить мудрий. Він бачить, що відбувається, бачить, що таке русский мир.
Коли ми говорили про шантаж газом, цей шантаж тривав усі роки незалежності. Були яблука, помідори, були молдавани, яким не можна було влаштуватися на роботу в Росії.
Я хочу сказати, що більшість громадян Республіки Молдова бачать своє майбутнє у великій європейській родині, націлені на Європейський Союз поряд з Україною, з нашим сусідом, з нашим братом.
Я більш ніж впевнений, що війна скоро закінчиться перемогою України та перемогою всього розсудливого світу, який бачить, які безчинства, які воєнні злочини відбуваються на території України.
Я свого часу викладав гуманітарне право. Я хочу сказати, що кожен російський солдат, який ступає на територію України, є потенційним воєнним злочинцем.
Я не знаю, чи буде в гаазькій в’язниці для всіх місце. Але вони усі потенційні злочинці. Тому що люди, котрі не хочуть воювати, вони не воюють. Вони сідають до в’язниці, вони тікають.
Це теж неправильно, бо треба розбиратися з російською владою, треба міняти зсередини. Вони самі повинні кувати своє щастя. Але на майбутнє, цей рік, я бачу, що будуть зміни на краще, як і в Республіці Молдова, так і в Україні.
ВМ: Зміни, звичайно, будуть на краще, ми самі їх робитимемо. Але, на жаль, 2023 буде ще дуже важким для нас, оскільки у нас війна на порозі, біля наших кордонів.
Я поки не бачу, щоб вона незабаром закінчилася. На жаль, це впливатиме на розвиток Республіки Молдова.
Найбільша безпекова проблема у нас навіть не зовнішня, тільки тому, що Україна воює і стримує російського агресора. І вона перемагатиме надалі.
Загроза у нас внутрішня. Та п’ята колона, як ми її називаємо, ті проросійські політичні сили та неурядові організації та інші організації.
У нас електоральний рік. Наприкінці — вибори місцевого значення. Отже, Росія робитиме все можливе, щоб економічно нас задавити і привести до влади спочатку на місцевому рівні, потім на центральному рівні, маріонеткові партії.
Тому весь народ, який усвідомлює, що таке свобода слова і свобода дії, і любить безвізовий режим до Європи, — має зробити все можливе, щоб у майбутньому також виграли ті партії, які проти агресії, підтримують Україну і демократичний розвиток. Тільки так ми зможемо спрацювати.
Працюємо багато, сильно віримо в наше майбутнє, союзників, партнерів і підтримуємо один одного, звичайно ж, щоб пройти всі труднощі.
Джерело: ONLINE.UA
Залишити відповідь