Від автора. Якщо ви хочете професійно навчитися “читати новини”, виокремлюючи з інформаційного потоку дійсно важливе, відсікаючи маніпуляції, “джинсу” та дезінформацію, простого прочитання однієї чи десятка подібних статей буде замало. Так само – навіть сто відеокурсів не навчать вас цьому.
Без практичного застосування прочитаного, без щоденної практики читання цієї статті і перегляд лекції навряд чи вам допоможе. Проте з цієї статті, я сподіваюся, ви отримаєте як мінімум дві речі: загальне уявлення про принципи моніторингу інформаційного поля та як практично це роблять спеціалісти. Але мова буде, звісно, не тільки про це.
Отже, ми маємо розуміти,що інформація – це спосіб репрезентації дійсності в свідомості людини й суспільства. Це лише одне з визначень цього терміну, проте найбільш дотичне до нашої тематики. Відповідно, інформаційне поле– це сукупність зосереджених у певному просторово-часовому обсязі інформаційних ресурсів. І його ми вчимося аналізувати. Нас також цікавить і таке поняття як інформаційний потік, під яким розуміють сукупність знань (інформації), що переміщуються в інформаційному просторі по комунікації. До структури інформаційного потоку входять також сукупність баз, банків даних, технологій, телекомунікаційних систем тощо.
Оскільки нас цікавить практичний аспект аналізу інформаційного поля в наших умовах повномасштабної війни, ми будемо також говорити і про інформаційні війни.
Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах того, хто веде інформаційну війну.
Головне завдання інформаційних війн полягає в маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:
- внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
- дезорієнтації та дезінформації мас;
- послабленні певних переконань, звичаїв, задля виставлення як єдиновірних власних;
- залякуванні свого народу образом ворога;
- допоміжна або супровідна у звичайній війні;
- залякуванні супротивника своєю могутністю.
Варто пам’ятати, що попереду “звичайної війни” йде інформаційна!
Шок і трепет — це військова стратегія, яка базується на використанні надзвичайної потужності та вражаючих демонстраціях сили, щоб паралізувати сприйняття ворогом поля бою та знищити його волю до бою.
Саме ця стратегія була використана коаліцією демократичних країн, коли була дана відсіч агресії Саддама Хусейна проти Кувейту. І цю ж стратегію спробував застосувати російський диктатор путін під час повномасштабного вторгнення в Україну. В першому випадку стратегія була успішною, у випадку атаки на Україну, через помилки в розвідці та, втому числі, аналізі українського інформаційного поля, “бліцкриг” росії не вдався.
Із розвитком Інтернету та соціальних мереж, люди почали отримувати величезний потік безкоштовної та часто неперевіреної інформації. Водночас редакції змушені скорочувати свої витрати, тому обсяг аналітичних матеріалів або ретельно перевірених новин скорочується. І далеко не всі ЗМІ готові відверто називати своїх спонсорів чи ставити плашку реклама на оплачені матеріали.
Таким чином, в інформаційному потоці комбінуються професійно підготовані новини та неперевірені чутки, суб’єктивні оцінки. Це явище дослідники називають цифровою фрагментацією. І через це “загальна якість” інформаційного поля знижується. Отримувати інформацію через війну та інфраструктурні проблеми стає дорожче, платити за неї майже нікому. Рекламний ринок звужується.
Ще один з ефектів фрагментації – поляризація. Думки та чутки, які не ґрунтуються на фактах, дають швидкий поштовх до того, аби уподобати чи навпаки негативно відреагувати явище чи факт. Крім того, читачі втрачають навички відрізняти факти від оцінок. Політичні уподобання часто стають замінником фактчекінгу, довіра до політика перевищує об’єктивність.
Однією з особливостей періоду війни став «короткий часовий горизонт» – коли учасники політичного процесу, експерти, медіа «знаходяться у порядку денному один-три тижні, і те, що сталося позавчора, вже не є важливим».
Окрім часової деформації, чимале значення має зміна структури інформаційного поля – коли на телебаченні домінуючим став фактично один канал (що докорінно відрізняється від довоєнної ситуації конкуренції багатьох каналів, в тому числі і ворожих), а поза ТБ зростає активність в Інтернеті на платформах Facebook, YouTube, Telegram, Tiktok – і всі ці платформи юридично не є українськими.
Інформаційне середовище також зазнало серйозних трансформацій. З одного боку, з безпекових міркувань був організований Єдиний телемарафон, внаслідок чого відбулася певна монополізація телепростору. З іншого – значної популярності набули новинні месенджери та інтернет-блогери. Сьогодні кількість споживачів цього інформаційного ринку перевищує кількість людей, які отримують новини з телебачення. У той самий час інтернет-простір функціонує поза межами українського медійного законодавства.
Популярність месенджерів та блогерів/експертів як постачальників новин та їх трактувань не лише створює новий фактор впливу на політичні простір України, а має потенціал для його видозміни та появи нових учасників політичного процесу. Це перше середовище, що потенційно може висунути нових гравців, які свою медійну популярність здатні перетворити у популярність політичну.
Все це треба враховувати, здійснюючи аналіз інформаційного поля.
Моніторинг ЗМІ та аналіз інформаційного поля
Моніторинг засобів масової інформації може здійснюватися у двох форматах:
- Моніторинг у форматі 24/7. У такому форматі фахівці збирають весь контент за заданими ключовими словами або брендами, сортують його за тональністю повідомлення, достовірністю джерела та охопленням та надають у вигляді регулярного звіту;
- Регулярний моніторинг публікацій на задану тему. Потрібен для попереднього аналізу або для того, щоб лишатися в курсі подій.
Якщо ви думаєте, що цю роботу виконують якісь спеціальні програми чи засоби – ви помиляєтесь. Насправді це марудна робота великої команди людей, яка здатна відслідковувати від згадок бренду чи політика в соцмережах до регіональних газет та телебачення.
Так, багато процесів моніторингу сьогодні автоматизовано, проте людина досі є ключовим в цьому процесі. Саме людина і заповнює таблички моніторингу, подібні до такої:
Професійний моніторинг завжди дає великий масив інформації. Для того, щоб його систематизувати і зробити стислий витяг, всі звіти від команд моніторингу потрапляють до рук аналітиків, який узагальнюють та роблять стислі висновки у вигляді довідок.
В практичному сенсі, якщо ви маєте на меті відстежити, наприклад, поширення ворожої пропаганди в соцмережах певного регіону, ви маєте щодня відслідковувати публікації в усіх основних групах та пабліках (бажано разом з сайтами новин), ретельно занотовуючи всі основні тези та хто їх поширює. Обов’язково позначаючи тональність та звертаючи увагу на кількість поширень і коментарів.
Далі, зібравши масив інформації хоча б за місяць, ви зможете побачити тенденції, які відбуваються. Основних спікерів та поширювачів. Якщо пощастить, зможете одразу побачити і зв’язки між ними.
Не очікуйте що це буде легко. Можливо вам доведеться щодня перечитувати до сотні різних пабліків і стільки ж постів в кожному з них. Ретельно виписувати зміст та позначати тональність та інші характеристики. Це – складно і марудно. Але тільки так ви зможете побачити те, що ворог ретельно ховає від нас.
Для чого під час війни аналіз інформаційного поля
- Аналізуємо дії ворога і його вплив на українців.
- Аналізуємо ефективність українських спеціальних інформаційних операцій.
- Виявляємо агентів впливу ворога.
- З’ясовуємо найефективніші інструменти пропаганди.
- Виявляємо misinformation.
- Формуємо інформаційну стратегію.
- “Прихована дипломатія”.
Залишити відповідь